КИЇВСЬКИЙ
МІЖНАРОДНИЙ
ІНСТИТУТ
СОЦІОЛОГІЇ
соціологічні та
маркетингові
дослідження
тел. 537-3376
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

До 80-річчя Валерія Євгеновича Хмелька. Привітання Р.Ленчовського

Роман Ленчовський

Ми, його друзі, в цей знаменний для Валерія Євгеновича день подумки, душею, в спілкуванні - разом із ним та його родиною))... Я - від студентських часів, на філософському, в Київському університеті; виходить - більше як піввіку))...

Спочатку - спільна учнівська активність на семінарах, особливо, з соціально-гуманітарного циклу, зокрема, соціальної філософії (псевдо - "істмат") та історії філософії...

Невдовзі, в 1968-му, в часи "Празької весни", з її гаслами "демократичного соціалізму" та взагалі "соціалізму з людським обличчям", - це вже була спільна соціально-політична "АНГАЖОВАНІСТЬ", як тоді полюбляли самовизначатись в нашому колі. Бо ці "квітневі тези (Дубчека)", провідника чеських комуністів, ми сприйняли як і свою актуальну турботу, як "світло в кінці тунелю" вже вітчизняного, радянсього варіанту утопії - "реального соціалізму" (інше тогочасне визначення -"застійного")...

Про "УТОПІЮ ПРИ ВЛАДІ", за пізнішим влучним виразом істориків-дисидентів, ми ще не знали... Ми тільки знаходили свій шлях - в соціальній науці, найтісніше поєднуваній нами з уявлюваною практикою ГУМАНІСТИЧНИХ (знову - "слово-відзнака" тих часів) соціальних перетворень, до якої ми щиро прагнунули... Бо з усього студійованого нами на той час марксизму ми найбільше цінували славновідому 11-у тезу з "Тез до Фейєрбаха" Карла Маркса: до тих, котрі мають "змінювати світ"))... "Молодий Маркс", молоді ми...

До того ж, в травні того ж таки 68-го, українські студенти-філософи, як і "всё прогрессивное человечество")), відназначало 150-річчя з дня народження "першого вчителя")) робітничого класу - нашого тоді й на довгі роки безумовного вищого арбітра в роздумах і суперечках про "долю соціалізму" (та й всього людства))), тобто - вимріяного й вже близького "майбутнього" суспільства...

Справжній "вибух" тоді неомарксизму, разом із багатьма "анархічними домішками", - на Заході; ПОШУК усього "справжнього" - тут, у нас... "Справжнього" (ми каламбурили російською: "НАС-СТОЯЩЕГО"))), ототожнюваного зі звільненням із тенет "відчужених", "перетворених" (за Марксовою термінологією) суспільних форм... Постмодерною "новомовою")) - звільнення від "симулякрів"...

Наша спільна зі студентських років залюбленість у "метод Маркса" (до "молодого" - ще й "пізнього Маркса", часів "Grundrisse...") позначилася в подальшому в науковому фундаментальному творчому доробку Валерія Євгеновича в двох центральних нього напрямах. В працях із СОЦІОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ, з акцентом на "людяне в людині", на "системі внутрішньої регуляції соціальної активності людини", розробкою оригінальних методик вимірювання та аналізу "параметрів диспозиційної структури особистості"... А цим мікросоціологічним дослідженням частоково передували МАКРОСОЦІОЛОГІЧНІ, насамперед, щодо "історичних змін домінанти загальної структури процесів відтворення суспільства", що уможливило відкриття ним "перетворення виробництва інформації в домінуючу сферу (після індустріальної) суспільного виробництва"... З подальшою перспективою домінування "людинотворчих" сфер діяльності!

Це надихаюче відкриття було зроблено ще в аспірантурі, при підготовці кандидатської, у 1973-74-му! Випереждаючи "третю хвилю Тоффлера" (1980)!!! Із майже буквальним термінологічним збігом щодо "хвильової структури" та "інформаційного суспільства", що про них в СРСР, за "залізною завісою", зокрема, в наукових комунікаціях, стало більш-менш відомо лише наприкінці 80-х((! - А та обставина, що захистити новаторьку дисертацію вдалось далеко не з першого заходу, що на початках був страшенний спротив "консерваторів" - то вже окрема "пісня"... (Знову ж таки - символічний лексикон доби: вони ж бо, конформістська більшість "радянських суспільствознавців", й не були для нас "справжніми марксистами", не прагнули (як ми!)), кардинальних змін...)

А в середині чи наприкінці 70-х, з дружнього підпілля "тамвидаву", - "Архіпелаг ГУЛАГ": інкапресівські кишенькові потаємні томики - з рук у руки... Глибинний переворот у нашій свідомості щодо минулого "радянського суспільства"... Ідейне дорослішання... На Заході - "футурошок" від наступу новітніх технологій; у нас, в СРСР, - справжній "плюсквамперфект-шок" - від повені правди про нещодавнє, яке приголомшувало в творах Солженіцина, Шаламова... 
Пам'ять про ті часи тут не зраджує: для нас особисто - відчуття соціально-ідеологічного ГЛУХОГО КУТА... Й найнагальнішої потреби, особистісної та суспільної, з нього вирватися...

Злиття у Валерія Євгеновича академічної праці з найактивнішою громадянською позицією та реальною політичною діяльністю: він - один зі симпатиків "Перебудови" та руйначів КПРС (із гранично щирих в молодих літах її прихильників!), співголова в українському відгалуженні "ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПЛАТФОРМИ"... Та майже зразу, теж в якості активного співзасновника та співголови, - в "ПАРТІЇ ДЕМОКРАТИЧНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ" (про це докладно - в документальній оповіді "товариша по партії", Олександра Тертичного: "Перша спроба демократичної будови політичної партії в Україні...", виданої якраз за сприяння та безпосередньої участі В.Є., в 2014: https://www.kiis.com.ua/materia…/books/Demplatforma_book.pdf).

В ці ж рубіжні, поворотні 90-і, від самого початку постання новітньої Української держави, Валерій Євгенович - не так політичний діяч, як креативний організатор в царинах соціологічної науки та навчання соціології: разом із В.І.Паніотто та іншими друзями-колегами створює КАФЕДРУ СОЦІОЛОГІЇ (яку й очолює) в щойно відновленній Києво-Могилянській Академії, а також першу в нашій галузі незалежну від держави науково-практичну установу - "КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІОЛОГІЇ"...

Як один із керівників Соціологічної асоціації України та член Міжнародної соціологічної асоціації опікується, зокрема, й проблемами ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ, такими близькими, болючими для нього - взагалі в координатах морально-ціннісного особистого та суспільного самовизначення - від самих його молодих років!

То хіба вся ця вельми практична діяльність Валерія Євгеновича - чи ж не "повернення" до "природних" ВИСОКИХ СПОДІВАНЬ юнацької доби?! Чи ж не додаткові це наші духовні "кульбіти" - в координатах "земных приключений небесного идеала"?!

(Про "Земне" versus "Небесне" воліли рефлексувати наші російські друзі; правда, "иных уж нет, а кто далече", - але все ж і після "2014-го" зберігається в нас певне там нонконформістське коло друзів-колег - із колись єдиної ціннісно-професійної спільноти... Неможливо заперечувати, що патріотична громадянсько-орієнтована діяльність в науці та освіті - це теж "фронт" у світоглядно-цивілізаційній борні... І я пишаюсь з того, що мій старший друг - завжди на "передовій" тієї боротьби, у спротиві путінській експансії на вільні терени колишньої радянсько-російської імперії...)

І все ж НАУКА - "домінантна)) діяльність" для Валерія Євгеновича! 
До Марксових методологічних першоджерел додалась у зрілого дослідника, ще в 80-х, соціальна синергетика... Із відкриттям кордонів, поваленням не тільки Берлінського, а й духовних "мурів" - з'явилася можливість безпосередньо спілкуватись з колегами в Америці та деінде, опановувати найновіше в "буржуазній соціології"))... А разом із цим - ділится своїми набутками в якості запрошеного професора та дослідника департаменту соціології Університету Джонса Хопкінса (США).

Втішений, що був першим читачем - майже всіх його праць... Не було в мене потреби бути "критиком" (хоча мій друг часто очікував цього від мене), достатньо бути - за точним висловом академіка (а ще й князя-аристократа)) Ухтомського - "ЗАСЛУЖЕННЫМ СОБЕСЕДНИКОМ"...

Я вдячний Валерю Євгеновичу, що громадянська і творча спільнотнітсть наша, до якої трохи згодом приєднався і Володимир Ілліч ПАНІОТТО, - продовжується по цей час)))...

...Гортаю і гортаю сторінки з "особистої справи")) Є.Хмелька - персоніфікованого життєвого шляху в таких суперечливих суспільно-історичних і науково-історичних контекстах. Багатогодинні свої бесіди з близьким другом і колегою готую наразі до друку в нашому часописі "Соціологія: теорія, методи, маркетинг".

А за десять вже років, із нагоди 70-річчя В.Є., у тому часописі була ось така публікація:

http://dspace.nbuv.gov.ua/…/123…/5951/01-Khmelko-70-RUS.pdf…

Там наприкінці - якраз "букетом" відгуків-спогадів! - добрі слова про Валерія Євгеновича від наших соратників))) зі згаданої вище "Демплатформи": філософа М.Поповича, економіста О.Пасхавера, політика В.Філенка... 
А на початку - вітання від давнього друга-колеги Валерія Євгеновича - Мелвіна Кона, президента Американської соціологічної асоціації, спогади В. І. Паніотто та молодих науковців із "рідної кафедри": органічний зв'язок часів, просторів, доль...

 
 
 Роман Ленчовській, ст. науковий співробітник КМІС

2.8.2019
ФІЛЬТР ЗА ДАТОЮ
Рік:
Місяць: