Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 14 лютого-4 березня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингове запитання про готовність до територіальних поступок, а також провів експеримент з вивчення, як окремі параметри можливих мирних домовленостей можуть впливати на готовність прийняти угоду. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2029 респондентів (з них запитання щодо готовності до територіальних поступок ставилося 1029 респондентам, а експеримент проводився на всіх 2029 респондентах). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2029 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,9%. Похибка для вибірки обсягом 1029 респондентів не перевищує 4,1%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

З травня 2022 року КМІС у своїх власних опитуваннях регулярно ставить запитання щодо готовності населення до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру та збереження незалежності. До нинішнього опитування востаннє КМІС ставив це запитання у грудні 2024 року[1]. Як і в нашій попередній публікації, одразу звертаємо увагу на наступні методичні аспекти. Так, формулювання запитання звучить «З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?», а респондента просили обрати одне з двох таких тверджень (при цьому різним респондентам твердження зачитувалися в різному порядку для зниження ефекту порядку):

• «Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій»
• «За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності»

Ми окремо підкреслюємо, що перше твердження не містить в собі уточнення, які саме території можуть бути предметом поступок. Також мова не йде про офіційне визнання належності певних територій до Росії (наприклад, частина людей готові відкласти визволення окремих територій на майбутнє у більш слушний для цього час, але наразі не визнавали офіційної належності до Росії). Також у жодному випадку перше твердження не є тотожним «миру на будь-яких умовах» чи тим більше готовності до капітуляції. Зазначене твердження вимірює, наскільки в цілому українці готові обговорювати можливі параметри миру в контексті питання контролю територій. (Проте водночас оскільки реальність є складнішою, у другій частині пресрелізу представлені експериментальні дані, які краще проливають світло на ставлення українців до параметрів миру.)

На графіку 1 наведені відповіді респондентів. Оскільки з січня 2025 року в США новий Президент, варто зосередитися на динаміці громадських настроїв між груднем 2024 року і лютим-березнем 2025 року. Варто нагадати контекст: нинішнє опитування протягом 14 лютого до 4 березня 2025 року – саме на тлі різкого загострення відносин між Україною та США та відчутного тиску на Україну. Телефонний дзвінок Президента Трампа Путіну, що поклав початок різкому розриву з попередньою політикою США, відбувся 12 лютого 2025 року.

Як можна бачити, порівняно з груднем 2024 року змін практично не було (і всі відмінності – межах статистичної похибки). Так, половина українців – 50% – вважають, що за жодних обставин Україна не має відмовлятися від територій, навіть якщо через це війна триватиме довше (у грудні 2024 року було 51%). При цьому варто нагадати контекст: нинішнє опитування було проведене в період 14 лютого-4 березня 2025 року – якраз на тлі різкого загострення відносин України і США та відчутного тиску на Україну.

При цьому меншість вважає, що Україна може відмовитися від деяких територій для якнайшвидшого досягнення миру – 39% (у грудні 2024 року – 38%). Решта 11% респондентів не змогли визначитися із своєю думкою.  

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

На графіку нижче дані наведені в розрізі регіону проживання респондентів[2]. У всіх регіонах порівняно з груднем 2024 року ситуація практично не змінилася. І також погляди мешканців різних регіонів доволі близькі.

Єдиний регіон, який трохи вирізняється на тлі інших – Схід, де 42% категорично проти територіальних поступок, у той час як в інших регіонах (Захід, Центр, Південь) – 50-51%. При цьому частка тих, хто в цілому готовий до певних поступок на Сході, лише незначно вища, ніж в інших регіонах – 42% проти 36-40% на Заході, Центрі і Півдні. Тобто відмінності в поглядах Сходу є незначними і ми скоріше можемо говорити про близькість поглядів мешканців усіх регіонів України.

Графік 2. Готовність до територіальних поступок у регіональному вимірі

У цьому ж опитуванні ми також ставили запитання, якою є на думку українців поточна мета Росії у війні проти України[3]. Так, переважна більшість українців вважають, що Росія або хоче вчинити геноцид українців, або знищити українську націю і державність. Значно менше респондентів говорили про інші (більш обмежені цілі), хоча такі думки також помітно присутні серед українців. У нинішній же публікації важливо звернути увагу, що є залежність між готовністю до поступок і тим, як українці бачать мету Росії у цій війні.

Так, чим сильнішу загрозу відчувають українці, тим більшою мірою вони проти жодних поступок. Якщо серед тих, хто відчуває саме екзистенційну загрозу (Росія хоче вчинити фізичний геноцид чи знищити націю) 57-58% проти жодних поступок, то далі показник знижується до 20% серед тих, хто вважає, що Росія не прагне окуповувати більше українських територій. Натомість з 28% до 78% зростає частка тих, хто вважає, що можна піти на певні територіальні поступки.

Графік 3. Готовність до територіальних поступок залежно від того, як сприймають мету Росії у війні проти України

У питанні мети Росії також деякі респонденти обрали проросійську опцію, що Росія нібито просто хоче «денацифікувати» і демілітаризувати Україну. Серед них 44% готові до поступок, а 48% – категорично проти. Можливо, вища частка тих, хто проти поступок (ніж можна було очікувати) пов’язана із специфікою такого погляду. Наприклад, деякі люди можуть вважати, що якщо «денацифікуватися» і демілітаризуватися, то немає і потреби йти на територіальні поступки.

У своїх публікаціях раніше ми зазначали, що готовність прийняти або відхилити певний пакет мирних домовленостей буде залежати від того, як саме він буде виглядати[4]. Тобто за наявності принципових для України параметрів українців без ентузіазму, але могли би прийняти і деякі болючі поступки. КМІС продовжує вивчати це питання і ми намагаємося використовувати різні методи для отримання більш повної картини. Так, у лютому-березні 2025 року ми використали експериментальний метод – факторіальний дизайн (або метод з віньєтками).

Нижче – короткий опис (а також див. Додаток 1 з формулюванням запитання та інструкціями) і основні результати. Ми підкреслюємо, що цей метод є експериментальним і з специфічною інтерпретацією результатів. Тому ми закликаємо представників медіа уважно ознайомитися з результатами далі і зберігати обережність у їх трактуванні під час висвітлення. У разі якщо окремі моменти будуть незрозумілими, КМІС завжди відкритий до діалогу і готовий надати додаткову інформацію / пояснення.

Отже, ми сформулювали п’ять вимірів-компонентів «пакетів» домовленостей (при цьому ми розуміємо, що перелік не є вичерпним): гарантії безпеки; членство в ЄС; контроль над територіями; мовна політика; суверенітет України. Для кожного виміру були 2-4 варіанти-рівні (наприклад, для членства в ЄС – Україна відмовляється від вступу до ЄС або, навпаки, Україна стає членом ЄС). Респонденту для кожного виміру випадково обирався один рівень і це разом зачитувалося як можливий пакет мирних домовленостей. Респондент мав відповісти, чи цей пакет може бути прийнятним чи він є категорично неприйнятним. Тобто кожному респонденту зачитувався пакет з п’яти позицій (і для різних респондентів пакети були, відповідно, різні). Всього було 96 різних можливих пакетів домовленостей. У Додатку 1 можна ознайомитися із формулюванням запитання, а також формулюваннями окремих варіантів-рівні. 

Таким чином, респонденту, наприклад, міг бути зачитаний такий варіант:

• членство України в НАТО відкладається на 10-20 років і водночас Україна у великих обсягах отримує всю зброю: ППО, літаки, танки тощо;
• Україна стає членом ЄС;
• Росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями;
• Українська мова лишається єдиною державною і офіційною;
• Надалі Україна може ухвалювати будь-які рішення без контролю з боку Росії.

Такий підхід дозволяє під час аналізу з’ясувати, наскільки певний варіант-рівень у межах виміру є важливим (при «рівному» складі інших параметрів у пакеті). Наприклад, наскільки членство в ЄС чи відмова від цього робить весь пакет більш або менш прийнятним. Нижче в таблиці наведені відповідні результати. Також у Додатку 2 можна знайти зведені результати для кожного пакету. Проте оскільки на кожний пакет відповідало мало респондентів (оскільки було всього 96 різних пакетів, на кожен з них ми маємо 11-30 відповідей), то дані для кожного пакету окремо не можуть вважатися статистично надійними. Проте для індикативного ознайомлення можуть бути корисними.

Отже, ми можемо говорити про такі основні висновки:

v  Гарантії безпеки: якщо пакет включає повну відмову від вступу до НАТО і без миротворців та додаткової зброї, то буде паритетне ставлення – 44% загалом можуть прийняти пакет проти 44%, які категорично проти тоді. При цьому навіть ці 44%, які загалом можуть прийняти відмову від НАТО і відсутність миротворців / зброї, досягаються лише представленістю в ряді пакетів певних позитивних пунктів, як-от членство в ЄС чи повернення під контроль України окремих територій (тому що частина пакетів, які включали таку відмову, при цьому включали членство в ЄС та/або повернення територій). Наприклад, якщо відмова від НАТО і відсутність миротворців / зброї буде супроводжена відмовою і від ЄС, тоді підтримка пакету знизиться до 37% і до 52% зросте частка категоричних противників.

Якщо ж пакет включає певні гарантії безпеки, тоді вже буде більше тих, хто його готовий схвалити. Причому найбільшу підтримку матиме сценарій навіть не членства в НАТО, а посилена збройна підтримка України. Так, якщо членство в НАТО відкладене на 10-20 років, але Україна у великих обсягах отримує всю зброю (ППО, літаки, танки тощо), 54% готові прийняти пакет, а категорично проти – 35%.

Пакет з членством в НАТО отримає схвалення 49% (категорично проти – 38%), а пакет з миротворцями – 47% (категорично проти – 43%).

v  Приєднання до ЄС: у разі включення до пакету відмови від ЄС 42% готові будуть прийняти його проти 45%, для яких такий пакет буде неприйнятним.

У разі членства в ЄС як частини мирних домовленостей 55% готові підтримати пакет проти 34%, які будуть категорично проти.

v  Контроль над територіями: якщо пакет включає повернення контролю над територіями, то він стає значно більш привабливим. Так, якщо Росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями, тоді 38% готові прийняти такий пакет проти 51%, які категорично проти. Хоча, зрозуміло, якщо пакети включатимуть і, наприклад, серйозні гарантії безпеки і членство ЄС, тоді готовність прийняти територіальні втрати буде вищою. Територіальні втрати (тобто збереження Росією де-факто контролю над певними окупованими територіями, що, зокрема, є частиною мирного плану Трампа) здаються українцям позбавленими сенсу, якщо Україна не отримає надійних гарантій безпеки та перспектив майбутнього безпечного та процвітаючого розвитку.

Якщо пакет буде включати повернення Півдня України, тоді його привабливість зросте до 50% (категорично проти – 38%), а якщо буде включати повернення всієї території з Донбасом і Кримом – 57% (категорично проти – 30%). Ще раз нагадаємо, що крім територіального виміру пакети включають і інші, тому ті, хто категорично проти – це ті, кому значною мірою у відповідний пакет потрапили інші неприйнятні речі.

v  Мовна політика: вимога надання російській мові державного статусу суттєво погіршує сприйняття пакету і в такому випадку 41% у цілому можуть підтримати проти 48%, які будуть категорично проти.

Якщо ж українська мова зберігає єдиний державний і офіційний статус, то такий пакет підтримають 55%, а категорично проти будуть 32%.

v  Суверенітет України: серед усіх вимірів відносно найбільший вплив має збереження суверенітету в ухваленні рішень. Якщо пакет буде включати вимогу до України погоджувати всі важливі рішення з Росією, то готові будуть прийняти цей пакет – 37%, будуть категорично проти – 50%.

Якщо ж Україна може ухвалювати будь-які рішення без контролю з боку Росії, тоді 59% підтримають пакет, категорично проти будуть – 30%.

Таблиця 1.Чи буде прийнятним пакет мирних домовленостей, який буде включати відповідний пункт (при рівній представленості всіх інших можливих пунктів)

* Сума менше 100%, тому що решта – це ті, хто не визначився із своєю думкою.

На кожний окремий пакет, як ми зазначили вище, відповідали мало респондентів, тому для них ми не можемо навести статистично надійні розрахунки. Разом з цим ілюстративно варто зазначити, як реагували респонденти на умовно найгірший сценарій капітуляції і на умовно реалістично-прийнятний сценарій (який орієнтується на публічні заяви українських посадовців).

Таким чином умовно прийнятний сценарій (який не є, звісно, повністю справедливим, але хоча би має подобу компромісу) переважна більшість готові підтримати.

Водночас переважна більшість респондентів відкидають сценарій капітуляції. При цьому окреслена тут капітуляція навіть не є «повною». Так, ми не говорили про скорочення Сил оборони, офіційне визнання окупованих територій частиною Росії чи навіть передання Росії територій, які зараз під контролем Уряду України (як-от Херсон і Запоріжжя), питання репарацій. Можна бути певними, якби ці параметри були додані, то для ще меншої кількості українців пакет був би прийнятним.

Отже, нинішні вимоги Росії, які озвучувалися публічно, є категорично неприйнятними та будуть відкинуті абсолютною більшістю українців. Українці зберігають гнучкість і готові до компромісів, але проти «миру на будь-яких умовах».

Графік 4. Чи буде прийнятним відповідний пакет мирних домовленостей

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ми у різних опитуваннях з різними підходами вивчаємо питання, наскільки українці готові чи ні до різних поступок для завершення війни. З одного боку, українці дійсно є гнучкими і відкритими до перемовин і навіть до болючих поступок. Українці точно не є тими, хто перешкоджає миру, а, навпаки, дійсно прагнуть його.

 Водночас, з іншого боку, незалежно від формулювання запитання, використаного підходу чи методу опитування більшість українців – проти «миру на будь-яких умовах». Тобто хоча українці і відкриті до перемовин і болючих поступок, але безумовно є червоні лінії і українці відкинуть неприйнятні варіанти. Воля української нації до опору не зломлена і попри всі складнощі українці готові продовжувати боротьбу і далі.

У контексті цього опитування ми би звернули увагу на наступні три моменти. По-перше, попри складну ситуацію з партнерами (читай – США) в другій половині лютого-на початку березня ми не бачимо різкого занепаду настроїв і більшої готовності до поступок (тим більше – до «будь-яких поступок»).

По-друге, можна бачити критичні вимоги до домовленостей або червоні лінії. Так, мають бути адекватні гарантії безпеки, Україна має зберігати суверенітет в ухваленні рішень (а також з таких питань, як мовна політика), Україна має стати членом ЄС. Хоча це прямо не досліджувалося тут (але непрямо це можна бачити), але однозначно можна говорити, що не може бути і мови про юридичне визнання окупованих територій частиною Росії.

По-третє, можна бачити попередні ознаки того, що серед гарантій безпеки українці більше довіряють власним Силам оборони з більш достатнім підсиленням зброєю від Західних партнерів (або за рахунок власних виробництв) (ніж, наприклад, миротворцям чи членству в НАТО).

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Є різні варіанти завершення війни. Зараз я зачитаю Вам один варіант, а Ви скажіть, як Ви би поставилися до нього. Використовуйте шкалу «я легко погоджуюся на цей варіант», «це буде важкий варіант, але загалом прийнятний» чи «цей варіант зовсім неприйнятний». Отже, цей варіант включає в себе:

У ТАБЛИЦІ ДЛЯ КОЖНОГО ВИМІРУ ВИПАДКОВИМ ЧИНОМ ОБИРАЄТЬСЯ 1 РІВЕНЬ. ВИМІРИ ЗАЧИТУЮТЬСЯ В РІЗНОМУ ПОРЯДКУ РІЗНИМ РЕСПОНДЕНТАМ. НАЗВИ САМИХ ВИМІРІВ НЕ ЗАЧИТУЮТЬСЯ, ТІЛЬКИ ОБРАНІ РІВНІ

Приклад:

Отже, цей варіант включає в себе:

1. 1.       Українська мова лишається єдиною державною і офіційною
2. 2.       Україна стає членом Європейського Союзу
3. 3.       Членство України в НАТО відкладається на 10-20 років. Водночас Україна у великих обсягах отримує всю зброю: ППО, літаки, танки тощо
4. 4.       Росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями
5. 5.       Надалі Україна може ухвалювати будь-які рішення без контролю з боку Росії

Шкала:

Додаток 2. Відповіді для кожного пакету

Кількість респондентів, які відповідали на кожний пакет, а також частка тих, хто загалом можуть прийняти його («легко» або «це буде важкий варіант, але загалом прийнятний»), і хто категорично проти

! Ми нагадуємо, що для кожного пакету кількість респондентів є невеликою, тому дані не можуть вважатися статистично надійними. Дані нижче наведені індикатиивно з ілюстративною метою