Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 12-24 лютого 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого на замовлення SSX PG додав запитання про витрати бюджетних коштів на організацію шоу для відбору на Євробачення. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2004 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2004 респонденти (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,8% для показників близьких до 50%, 2,5% для показників, близьких до 25%, 1,7% - для показників, близьких до 10%, 1,2% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Більшість українців – 70% – підтримують або не проти участі України у Євробачення. Вважають, що Україні не варто брати участь у конкурсі під час війни – 27%.

Водночас респонденти переважно критично висловлювалися щодо використання бюджетних коштів для фінансування шоу для відбору. Серед 70%, які загалом підтримують / не проти участі України, 12% вважають цілком доречним фінансування з бюджету. Ще 16% підтримують проведення відбору за кошти бюджету, але без масштабного шоу. Натомість відносно найбільше респондентів – 42% – вважають, що варто було знаходити спонсорів без залучення бюджетних коштів.

Таблиця 1. Як відомо, у лютому проводиться Національний відбір представників на конкурсі Євробачення від України. Я зачитаю декілька думок, які стосуються доцільності витрачання бюджетних коштів на організацію масштабного телевізійного шоу для відбору, а ви скажіть, яка з них ближча до вашої.

            Нижче в таблиці дані наведені в розрізі окремих соціально-демографічних категорій.

Таблиця 2. Результати в розрізі окремих соціально-демографічних категорій

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Питання пріоритетів у витраті бюджетних коштів завжди було дуже чутливим, а в умовах повномасштабної екзистенційної війни лише загострюється. Ми з 2022 року перебуваємо у постійній дискусії, де один полюс – усі наявні ресурси мають іти винятково на оборону, а інший полюс – Україна має намагатися належно фінансування і інші напрямки розвитку, зокрема, культуру.

У 2024 року КМІС проводив опитування для Офісу Ради Європи, де одне із запитань було «На Вашу думку, які видатки місцевого бюджету Вашої громади могли б бути скорочені для перенаправлення на фінансування ЗСУ?». Серед респондентів лише 22% виступили проти скорочення місцевих бюджетів (і це ми запитували лише про місцеві бюджети). Серед статей для скорочення 37% (серед усіх опитаних) назвали культуру, 36% – благоустрій, 36% – дороги[2]. Тобто більшість усвідомлює важливість фінансування Сил оборони і дійсно підтримують направлення коштів на відсіч агресії Росії.

Разом з цим виникає важливе питання – до якої межі можна скорочувати видатки на, наприклад, культуру, щоб не завдати незворотної шкоди? З одного боку, це зрозуміло, що у разі воєнної поразки України будь-які такі міркування щодо майбутнього української культури просто будуть позбавлені сенсу. З іншого боку, складно визначити «ефективність» витрачених на культуру грошей, і насправді є багато, на перший погляд непомітних, але фактично позитивних наслідків. Наприклад, у випадку того ж Євробачення може бути сприяння розвитку українських виконавців, підвищення відомості і престижності України закордоном (що, як варіант, може сприяти туристичній цікавості України), збереження уваги до України закордоном в умовах «рутинізації» війни (наприклад, як привертали увагу перемоги українця в сумо). А також це форма розваги, яка може позитивно (хай і тимчасово) впливати на морально-психологічний настрій населення в умовах війни (зокрема, молоді).  

У цьому контексті доречно нагадати про дискусію щодо витрат грошей на ремонт доріг у прифронтових громадах. Багато хто вважає це недоречними витратами, але від цих доріг залежить логістика Сил оборони і, як наслідок, ефективність протидії росіянам (і порятунок багатьох поранених бійців залежить від якості доріг). Проте ми все одно продовжуємо і в 2026 році чути критику з цього питання. Якщо ми з цього питання не можемо дійти згоди і заспокоїтися, то що говорити про видатки на культуру.

Водночас треба пам’ятати, що в демократичному суспільстві, яким є Україна, голос людей є важливим. Експерти та чиновники можуть мати свої раціонально обґрунтовані заперечення, але не варто просто ігнорувати громадську думку. Якщо ми бачимо нерозуміння з боку людей певних витрат, тоді має бути належна інформаційна кампанія та додаткові роз’яснення. Лише шляхом цивілізованого, взаємно ввічливого діалогу ми зможемо вирішувати непорозуміння і знаходити консенсус.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Наступне запитання стосується пісенного конкурсу Євробачення.

Як відомо, у лютому проводиться Національний відбір представників на конкурсі Євробачення від України. Я зачитаю декілька думок, які стосуються доцільності витрачання бюджетних коштів на організацію масштабного телевізійного шоу для відбору, а ви скажіть, яка з них ближча до вашої.