ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Індекс сприйняття російсько-української війни: результати телефонного опитування, проведеного 19-24 травня 2022 року
Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким
Упродовж 19-24 травня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2009 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення, але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. Ознайомтесь, будь ласка, нижче з додатковими коментарями щодо факторів, які впливають на проведення соціологічних опитувань у воєнних умовах.
Досвід вивчення поширеності російських наративів в українському суспільстві
Окупація росією АР Криму і м. Севастополь, а також розв’язання воєнних дій на Донбасі проти України в 2014 році засвідчили важливу роль у цьому поширення російської пропаганди та дезінформації. Значна частина української аудиторії (не кажучи вже про населення західних країн), особливо на тлі драматичних подій Революції Гідності, виявилася сприйнятливою до наративів, які агресивно просувалися росією. Ряд досліджень засвідчують, що більшою мірою на поведінку може впливати не стільки об’єктивна ситуація, як її суб’єктивне сприйняття. Значною мірою в Україні сприйняття ситуації формується під впливом медіа (з донедавна безумовним домінуванням телебачення). На початку 2014 року, зокрема, російські та проросійські медіа показували картинку з «великою» підтримкою сепаратистських рухів. Насправді цей наратив розбивався об реальні настрої населення. У квітні 2014 року КМІС на замовлення «Дзеркала тижня» провів опитування у кожній з областей Півдня і Сходу (крім Криму), зокрема, у повних межах охоплювало Донецьку і Луганську області[1]. В опитуванні вивчалася як поширеність проросійських наративів, так і підтримка від’єднання своїх регіонів від України. Навіть у Донецькій і Луганській областях лише, відповідно, 28% і 30% підтримували від’єднання від України, а 52% не підтримували це. В інших областях підтримка була ще нижчою – не більше 16%, зокрема, у Херсонській області – лише 4%, у Запорізькій області – лише 6%. Утім, агресивна медіа діяльність росії як в Україні, так і закордоном жваво просувала потрібні їй наративи і навіть в Україні багато хто міг вірити у «переважну» підтримку сепаратистів в деяких регіонах. У 2015 році КМІС провів опитування для розрахунку Індексу результативності російської пропаганди, який базувався на ланцюжку суджень, які активно просувалися росією[2]. Попри те, що вже близько року йшла війна 11% респондентів виявилися прихильними до російських наративів, зокрема, на Сході – 36% (через декілька років ми не простежували поліпшення ситуації). Після 2014-2015 років насправді відбувся ряд позитивних змін у суспільних настроях, що проявилося, зокрема, у різкому зниженні позитивного ставлення до росії. Проте, на початку лютого 2022 року все одно 34% українців зберігали позитивне ставлення до росії[3]. Серія досліджень КМІС на замовлення «Детектор медіа» показували, що проросійські наративи хоч і стали менш поширеними після Революції Гідності, але все одно залишилися помітними в українському просторі (часто підтримувані окремими політиками та медіа). Останнє з таких досліджень фокусувалося на Півдні і Сході, яке показувало не дуже райдужну ситуації в цих регіонах[4]. Але попри це все абсолютна більшість населення Півдня і Сходу виступали за єдність України. Зараз, після повномасштабного вторгнення, ми вважаємо важливим здійснення моніторингу проросійських наративів, джерел їхнього поширення, сприйняття населенням та, звісно, протидії їм. На початковому етапі ми провели власне всеукраїнське опитування, де вивчали інтерпретації населенням окремих аспектів сприйняття війни. Результати наведені нижче, але доцільно їх розглядати як певний вступ до подальшої діяльності і ми надіємоcя, що надалі ширше коло залучених сторін дозволить вийти на більшу глибину і корисність для українського суспільства. Ми закликаємо фахівців з дезінформації та пропаганди, експертів із засобів масової комунікації, соціологів та інших соціальних науковців виступити єдиним фронтом для ґрунтовного вивчення і боротьби з проблемою.
Сприйняття окремих аспектів російсько-української війни
Ми виділили 8 пар тверджень, які описують різні аспекти війни росії проти України. У кожній парі одне з тверджень відповідало проросійській позиції, друге твердження – проукраїнській позиції. Респондент мав обрати одне з тверджень і наскільки з ним погоджується (див. детальний опис у Додатку 1). Нижче в Таблиці 1 наведений розподіл відповідей, скільки респондентів обрали певне твердження у кожній парі. Як можна бачити, у 7 з 8 випадків не менше 85% респондентів стверджували, що поділяють саме проукраїнську позицію. У цих же парах не більше 8-9% дотримувалися проросійської інтерпретації. Утім, хоча 8-9% можуть видаватися невеликим числом, але насправді в абсолютному вимірі це близько 2 млн громадян України. Змістовно ж це означає, що не менше 85% респондентів вважають, що в Україні немає утисків російськомовного населення (зокрема, так вважають 85% етнічних росіян і 90% російськомовних жителів України), що Україна має власну довгу історію становлення та державності (а не є «штучним» витвором радянської влади), що західні держави не хотіли і не провокували Україну на війну проти росії, що думки про «нацистів» у владі України є вигадкою, що війна почалася через прагнення росії підкорити Україну (а не через справедливі претензії), що російські війська навмисно атакують цивільну інфраструктуру та цивільних осіб, що російська армія в першу чергу винна у руйнації цивільної інфраструктури і жертвах серед мирного населення. Відносно найменше згоди щодо уявлень, якими є прагнення жителів Донбасу. Проте, навіть у цьому випадку 73% вважають, що більшість жителів Донбасу прагнуть залишатися частиною України (прикметно, що стільки ж – 73% – самих жителів Донбасу кажуть, що більшість хоче лишатися в Україні), а 17% думають, що більшість хоче приєднатися до росії чи бути незалежними. У Додатку 2 дані наведені у розрізі регіонів (Захід, Центр, Південь, Схід), а також у розрізі місця проживання респонденти – в окупації чи на підконтрольних Україні територіях. Тут можемо зазначити, що Південь і Схід також є абсолютно проукраїнськи налаштованими. Крім цього, хоча серед респондентів окупованих територій більш помітні проросійські наративи, але навіть серед них абсолютна більшість має проукраїнську позицію.
Таблиця 1 Сприйняття різних аспектів російсько-української війни
Додатково проведений факторний аналіз показав, що відповіді на ці 8 пар тверджень є тісно зкорельовані, тобто за цими відповідями стоїть один фактор, що фактично відповідає проукраїнській-проросійській інтерпретації подій. Відповіді на ці 8 пар можна звести в єдиний індекс, який буде змінюватися від 0 – цілковита прихильність до проросійських настроїв до 100 – цілковита прихильність до проукраїнських настроїв. За отриманим балом можна виділити також 5 груп респондентів – від тих, хто має однозначно проросійську позицію, до тих, хто має однозначно проукраїнську позицію. За результатами опитування середній бал для України в цілому – 90. Для Заходу / Центру – 99, для Півдня – 95, для Сходу – 93. Розподіл за групами для України в цілому: проукраїнська позиція – 85%, переважно проукраїнська позиція – 12% (разом 97%), проміжні оцінки – 2%, переважно проросійська позиція – 1%, проросійська – 0%. В регіональному розподілі від 93% на Сході до 99% на Заході респонденти мають переважно або цілком проукраїнську позицію (причому 80-90% мають саме повністю проукраїнську позицію). На Заході і в Центрі майже немає респондентів з переважно або цілком проросійською позицією, на Півдні – 2%, на Сході – 4%. Такі показники дуже оптимістичні для України (вони збережуться високими, навіть з урахуванням нижчої щирості респондентів – див. методичний коментар нижче), тим більше, що до лютого 2022 року в Україні було значне засилля проросійських наративів. Ряд заходів після 2014 року, як-от припинення трансляції російських телеканалів, закриття доступу до російських соціальних мереж, закриття проросійських телеканалів в Україні, діяльність ряду організацій для протидії дезінформації і пропаганді, можливо, у довгостроковій перспективі призвели б до значних позитивних змін, але короткостроково значних зрушень не було. Варто нагадати ще раз, що на початку лютого 34% жителів України добре ставилися до росії. Раніше в 2020 році за одним з індексів 45% населення можна було зараховувати до тих, хто мали національно-патріотичні орієнтації (з виразним регіональним поділом)[5]. Зараз же фактично відбувся значний зсув у суспільних настроях, особливо на Півдні і Сході, і саме «завдяки» віроломності і жорстокості росії та росіян. Серед тих, хто ще в лютому добре ставилися до росії, 80% уже ставляться погано[6]. Якщо в кінці 2021 року 75% українців добре ставилися до звичайних росіян, то зараз 82% ставляться до них погано. Тобто очевидні факти агресії і жорстокості (а для багатьох жителів Півдня і Сходу – у буквальному сенсі на власні очі) стали саме тим аргументом, який переконав ряд українських громадян у справжні суті сучасної росії.
Графік 1. Індекс сприйняття російсько-української війни
Також важливо бачити, що серед респондентів, що зараз проживають на окупованих територіях, 81% дотримуються переважно або цілком проукраїнських позицій (в т.ч. 68% дотримуються цілком проукраїнських позицій). Проросійських позицій дотримуються 9%. Водночас практично всі респонденти, які виїхали з окупованих територій, дотримуються саме проукраїнських поглядів.
Графік 2. Індекс сприйняття російсько-української війни залежно від того, де зараз проживає респондент
А. Грушецький. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни. Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх 3 місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Перед початком польового етапу за даними ООН оцінювалося, що близько 6 млн українців – дорослих і дітей – виїхали з України. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Відповідно, серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 15% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Досвід проведення опитування показує, що для більшості окупованих територій є технічна можливість встановлювати контакт з жителями та проводити інтерв’ю з ними (звісно, якщо вони відчувають себе в безпеці). Загалом, 4% респондентів на момент інтерв’ю проживали на окупованій території (а ще 3% проживали до 24 лютого 2022 року у населених пунктах, які були окуповані, але виїхали з них на підконтрольну владі України територію). У випадку територій з активними воєнними діями, то вони охоплюють незначний відсоток серед загалом населення України (хоча при цьому ми не можемо забувати трагічність положення, в якому опинилися ці люди). Крім цього, значна частина населення окупованих територій та територій з воєнними діями, переїхали в більш безпечні місця на підконтрольній владі України території (або закордон). Відповідно, скоріше за все, не більше 1-2% дорослого населення України є недосяжними для опитування через ці фактори. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні. У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Додаток 1. Формулювання запитань з анкети
Зараз в інформаційному просторі існує багато версій і пояснень подій. Я буду зачитувати Вам пари тверджень, а Ви скажіть, з яким твердженням Ви згодні більшою мірою. ПІСЛЯ ТОГО, ЯК РЕСПОНДЕНТ ОБЕРЕ ТВЕРДЖЕННЯ: Ви повністю згодні чи скоріше згодні з ним? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ПАР ТВЕРДЖЕНЬ І «ВСЕРЕДИНІ» ПАР ОКРЕМИХ ТВЕРЖЕНЬ
1
2
3
4
5
6
7
8
Додаток 2. Формулювання запитань з анкети
З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ (% серед усіх респондентів)
У розрізі того, де проживає респондент
[1] https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=302&page=70 [2] https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=510 [3] https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1102&page=1 [4] https://detector.media/doc/images/news/archive/2021/188114/On_the_other_side_DM_final_UKR_WEB.pdf [5] https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=979&page=16 [6] https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1112&page=1 [7] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
27.5.2022
|
Наші соціальні медіа: