ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Динаміка релігійної самоідентифікації населення України: результати телефонного опитування, проведеного 6-20 липня 2022 року
Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким
Упродовж 6-20 липня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2.5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0.2%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2). Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. Релігійна самоідентифікація населення України
Існують різні підходи до визначення релігійної самоідентифікації населення. У цьому випадку ми застосовували наступний підхід: спочатку респондентам ставилося запитання «До якої конфесії або релігії, якщо така є, Ви себе відносите?», де перелічувалися православ’я / греко-католицизм / тощо, тобто. Далі, якщо респондент відповідав, що вважає себе православним, ставилося додаткове запитання «А до якої саме Православної Церкви Ви себе зараховуєте?» і респонденту зачитувалися тільки два варіанти: «Православна Церква України (створена після об’єднавчого Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви і частини архієреїв Української Православної Церкви Московського Патріархату)» і «Українська Православна Церква – Московський Патріархат». Варіант «Православна Церква без конкретизації» не зачитувався, але міг бути відмічений, якщо сам респондент на цьому наполягав. Результати опитування, а також результати за 2020 і 2021 роки наведені в таблиці нижче. По-перше, переважна більшість респондентів продовжують себе ідентифікувати як православні. Наразі 72% респондентів ідентифікують себе як православних. По-друге, серед Православних Церков безумовно «лідирує» Православна Церква України. Загалом, 54% серед усіх респондентів зараховують себе саме до Православної Церкви України. Лише 4% зараз ідентифікують себе з Українською Православною Церквою Московського Патріархату. Також ще 14% вважають себе просто православними, без конкретизації Патріархату. По-третє, порівняно з 2021 роком частка тих, хто ідентифікує себе з Православною Церквою України, зріс з 42% до 54%. Натомість з 18% до 4% знизилася частка тих, хто ідентифікує себе з Українською Православною Церквою Московського Патріархату. Серед інших результатів: після православ’я найбільше респондентів ідентифікували себе як атеїстів (10%) і греко-католиків (8%). Інші релігії / конфесії називалися рідше.
Таблиця 1. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент
У всіх регіонах найбільше людей ідентифікують себе з православ’ям, а також – саме з Православною Церквою України (від 59% у Центрі до 42% на Сході). З УПЦ-МП ідентифікують себе 3-6% залежно від регіону (навіть на Сході і Півдні – лише 5-6%). Водночас із Заході на Схід з 6% до 26% зростає частка тих, хто вважає себе православним, але не зараховує до жодного Патріархату. Також можна звернути увагу, що із Заходу на Схід з 4% до 17% зростає частка атеїстів.
Таблиця 2. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент у регіональному вимірі
У таблиці 3 дані наведені в розрізі лінгво-етнічних категорій. Серед усіх категорій найбільше респондентів ідентифікують себе з ПЦУ. Навіть серед російськомовних росіян хоча переважання й відносне, але все-таки 36% зараховують себе до саме ПЦУ, у той час як до УПЦ-МП – 13%.
Таблиця 3. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент у розрізі лінгво-етнічних категорій
У таблиці 4 дані наведені у віковому вимірі. Серед усіх вікових категорій найбільше тих, хто ідентифікує себе з ПЦУ (хоча при цьому для вікових категорій 30+ років це більше половини, у той час як для категорії 18-29 років – дещо менше половини). Доцільно звернути увагу, що серед більш молодих більше атеїстів – 22% серед 18-29 річних. Серед 30-39 річних їх уже 12%, а в старших вікових категоріях – ще менше.
Таблиця 4. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент у віковому вимірі
А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:
У цьому опитуванні ми вивчали саме самоідентифікацію респондента. Іншими словами, респондент може ходити до іншої Церкви (наприклад, тому що в його населеному пункті інших варіантів немає) чи взагалі не відвідувати будь-яку, але в питанні самоідентифікації робити певне «політичне» рішення (звідси і жарти про «атеїстів Київського Патріархату»). Ми бачимо, що хоча Українська Православна Церква (Московського Патріархату) зберігає фактичний контроль над більшістю парафій, але водночас у свідомості українців вона зазнала значних репутаційних втрат (зрозуміло, через асоціації з російським агресором). Навіть нещодавні рішення, спрямовані на зменшення асоціації з росією, щонайменше зараз не допомагають УЦП-МП повернути хоча б частину попередньої прихильності. І, скоріше за все, без радикальних (у сприйняття населення) рішень з «українізації» Церкви, ситуація для УПЦ-МП істотно не покращиться найближчим часом. Також варто розглядати це питання і під іншим кутом зору. З моменту створення ПЦУ у суспільстві було багато дискусій і почасти це питання могло провокувати певну напругу (хоча й значною мірою інспіровану ззовні). Наразі ми бачимо може і не досягнення консенсусу, але значне пом’якшення різниці в поглядах українців і бачимо більшу згоду між населенням.
Додаток 1. Формулювання запитань з анкети
До якої конфесії або релігії, якщо така є, Ви себе відносите? (% серед усіх респондентів)
[ЯКЩО ВІДМІЧЕНО «1»] А до якої саме Православної Церкви Ви себе зараховуєте? ЗАЧИТАЙТЕ ВАРІАНТИ 1-2. ВАРІАНТ 3 ВІДМІТИТИ, ТІЛЬКИ ЯКЩО РЕСПОНДЕНТ САМ НАПОЛЯГАЄ НА НЬОМУ ("% до тих, хто відносить себе до православної церкви")
Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни
Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх 5 місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців). Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 14% респондентів цього опитування – це ВПО). Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2.5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0.2%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій, тому, скоріше за все, не більше 1.5-2.5% серед загалом дорослого населення України недоступні через проблеми із зв’язком. На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян). Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні. У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення. [1] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.
5.8.2022
|
Наші соціальні медіа: