Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1025 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Історичні дискусії не вщухають в Україні з моменту відновлення незалежності. Одне з таких питань – ставлення до ОУН-УПА. У 2013 році КМІС ставив респондента запитання щодо сприйняття діяльності ОУН-УПА у часи Другої світової війни. Зараз, у вересні 2022 року, ми повторно поставили це запитання респондентам.

Як можна бачити на графіку 1, з 2013 року у більше, ніж у 5 разів стало менше тих, хто негативно оцінює діяльність ОУН-УПА – з 42% до 8%. Водночас з 22% до 43% зросла частка тих, хто позитивно оцінює діяльність ОУН-УПА. Також з 27% до 37% стало більше тих, хто обрав варіант «важко сказати напевно, негативно чи позитивно».

Графік 1. Як Ви, у цілому, оцінюєте діяльність Організації українських націоналістів - Української повстанської армії (ОУН-УПА) у часи Другої світової війни?

* Для коректності порівняння дані розраховані без Криму, а «вага» Донецької і Луганської областей відповідає «вазі» цих регіонів станом на лютий 2022 року (тобто без окупованих частин).

У Таблиці 1 дані наведені в динаміці для окремих соціально-демографічних категорій населення. Значні зміни в погляді на історичні події простежуються серед усіх розглянутих соціально-демографічних категорій.

У регіональному вимірі в 2013 році у всіх регіонах крім Заходу було більше тих, хто негативно оцінював діяльність ОУН-УПА, порівняно з тими, хто оцінював позитивно. У 2022 році у всіх регіонах частка тих, хто оцінює позитивно, переважає частку тих, хто оцінює негативно. Водночас зберігається тенденція, що чим далі на Захід, тим більш виразні позитивні оцінки. Так, на Заході 57% оцінюють позитивно проти 4%, які оцінюють негативно. У Центрі співвідношення вже 43% проти 6%, на Півдні – 37% проти 11%, на Сході – 27% проти 16%. Важливо звернути увагу, що на Півдні і Сході більшість фактично або обирали варіант «важко сказати напевно, позитивно чи негативно» чи (рідше) «не знаю».

Подібні зміни мають місце і у розрізі віку. У всіх вікових категоріях простежується покращення ставлення до ОУН-УПА і зараз серед усіх вікових категорій частка тих, хто оцінює позитивно, переважає частку тих, хто оцінює негативно.

 Серед лінгво-етнічних категорій найкраще оцінюють ОУН-УПА українськомовні українці – 52% позитивних оцінок проти 5% негативних оцінок. Серед двомовних українців співвідношення 34% проти 6%, а серед російськомовних українців – 36% проти 11%. У вибірці недостатньо російськомовних росіян для надійних оцінок, але на рівні тенденції можна говорити про 55% негативних оцінок і 6% позитивних оцінок. Для всіх лінгво-етнічних категорій (в т.ч. для російськомовних росіян) простежуються позитивні зміни з 2013 року.

Таблиця 1. Як Ви, у цілому, оцінюєте діяльність Організації українських націоналістів - Української повстанської армії (ОУН-УПА) у часи Другої світової війни?

*  У вибірці 2022 року з 1025 респондентів лише 22 належать до цієї категорії. Тому дані наведені індикативно для розуміння загальних тенденцій.

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Історична сфера (як, загалом, уся гуманітарна сфера) особливо сильно постраждала від деструктивного впливу багатьох десятиліть радянської пропаганди, викривлення історичних фактів і насадження свідомо брехливих прорадянських наративів. У 1990-х років і особливо з 2000-х років уже пострадянська росія «підхопила прапор» і продовжила справу викривленого підходу до сторінок з історії України (як і деякі українські політики, історики, журналісти тощо). В одній лише кіносфері численні фільми та серіали насаджували негативний образ українських повстанців. На жаль, Україна і не мала достатніх ресурсів для еквівалентних за ефективністю інформаційних контрзаходів, і в ряді випадків обирала занадто толерантний та дипломатичний підхід.

Утім, від часів перебудови почали з’являтися нові факти, українська система освіти змінювалась і українці все-таки отримували більш адекватну інформацію про минуле України. Хоча цей процес був повільний, але поступово навіть до 2014 року сприйняття історичного минулого змінювалося в кращу сторону. Звертаю увагу, що у 2013 році попри десятиліття агресивної пропаганди (в т.ч. і сучасної росії) лише 42% негативно ставилися до ОУН-УПА.

Російська агресія з 2014 року стала для багатьох українців потужним поштовхом переосмислити історичні питання, а 24 лютого 2022 року було завдано «нокауту» російській / радянській версії українського минулого. Потрібно розуміти, що дуже важко переконати тих, хто вже має негативне ставлення. Тому зменшення з 42% до 8%, хто має негативне ставлення – це значне досягнення, особливо у регіональному вимірі.

Водночас значна частина тих, хто зараз відповідає «важко сказати напевно, позитивно чи негативно» або «не знаю», означає брак інформації для багатьох українців з цього питання. Тобто велика кількість наших співвітчизників уже розуміють, що це хибно слідувати російсько-радянській версії негативного погляду на ОУН-УПА. Водночас їм ще не вистачає фактів і аргументів, щоби почати ставитися позитивно. Будемо сподіватися, що українські політики, історики, журналісти відповідально підійдуть до питання подальшого неупередженого вивчення і висвітлення питання ролі ОУН-УПА в історії України.

Окремо звернемо увагу, що наше запитання стосувалося саме оцінки діяльності ОУН-УПА у часи Другої світової війни. Опитування колег з інших компаній показують, що зараз уже понад 80% вважають учасників ОУН-УПА «борцями за Незалежність України». Тобто на одному рівні у свідомості людей учасники ОУН-УПА є визнаними борцями за незалежність, але на іншому рівні (діяльність у часи Другої світової війни) лишаються певні «прогалини».

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Як Ви, у цілому, оцінюєте діяльність Організації українських націоналістів - Української повстанської армії (ОУН-УПА) у часи Другої світової війни? (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. У вересні у звіті ООН зазначалося про 7.4 млн українців-біженців. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 13-15% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. За нашими поточними оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.