Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 21-23 жовтня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Респондентам під час інтерв’ю пропонувалося обрати, з яким із двох сценаріїв майбутнього України – оптимістичним чи песимістичним – вони згодні в більшій мірі. Як можна бачити на графіку 1, 88% українців вважають, що через 10 років Україна буде процвітаючою країною у складі ЄС. При цьому серед них 63% повністю поділяють такий погляд, а скоріше погоджуються – 26%.

Натомість лише 5% респондентів мають песимістичні очікування, що через 10 років Україна буде спустошеною країною з відтоком людей.

Графік 1. А з яким з цих тверджень щодо майбутнього України Ви згодні в більшій мірі?

На графіку 2 дані наведені в регіональному вимірі – залежно від того, де респонденти проживали на момент проведення опитування. Хоча із Заходу на Схід трохи знижується оптимізм, але фактично у всіх регіонах абсолютна більшість з надією бачать майбутнє України (від 90% на Заході до 76% на Сході). Потрібно враховувати, що нинішній регіон Схід – це Харківська і Донецька області, де рівень руйнувань і обстрілів особливо інтенсивний. Попри це, 76% вірять у краще майбутнє (і лише 14% бачать у майбутньому руїну). Важливо також звернути увагу на Південь, який зазначає також інтенсивних бойових дій, але де 89% бачать Україну успішною через 10 років (при лише 7% песимістів).

Графік 2. Майбутнє України в регіональному вимірі (де респонденти зараз проживають)

На графіку 3 дані наведені залежно від віку респондентів. Як можна бачити, серед усіх вікових категорій абсолютна більшість оптимістично оцінюють майбутнє України. Зокрема, серед 18-29 річних показник становить 94%,

Графік 3. Майбутнє України у розрізі вікових категорій

На графіку 4 дані наведені у розрізі тих, хто обрав українську або російську мову для інтерв’ю. Серед респондентів, які обрали російську мову для проведення інтерв’ю, також абсолютна більшість (77%) оптимістично оцінюють майбутнє України (песимістів – 14%). Серед респондентів, які обрали для інтерв’ю українську мову, 90% оптимістично оцінюють майбутнє України (при 4% песимістів).

Графік 4. Продовження боротьби чи поступки залежно від обраної мови інтерв’ю

Респондентам, які оптимістично бачать майбутнє України через 10 років, ставилося додаткове запитання, а чи готові вони терпіти матеріальні труднощі протягом 3-5 років для досягнення в майбутньому позитивного результату.

Серед таких респондентів-оптимістів 96% готові терпіти матеріальні труднощі 3-5 років, якщо в результаті Україна стане процвітаючою країною і членом Європейського Союзу.

Графік 5. Деякі експерти і політики попереджають, що після війни і перемоги на Україну чекають декілька важких в соціально-економічному плані років. Ви особисто готові чи не готові терпіти матеріальні труднощі протягом 3-5 років, якщо в результаті Україна стане процвітаючою країною і членом Європейського Союзу?

% серед тих, хто бачить Україну через 10 років процвітаючою країною в складі ЄС

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ми, соціологи, нерідко зараз чуємо запитання від західних журналістів та експертів, а що ж саме допомагає українцям триматися в умовах нещадного терору росією і не вимагати при цьому від власної влади переговорів з росією для припинення бойових дій. При цьому часто це дійсно щире здивування західних спостерігачів щодо стійкості українців у продовженні збройного опору.

Результати цього опитування почасти проливають світло на це питання. Так, у українців є сформований позитивний образ майбутнього України. І що важливо, що ця мрія більшості – успішна Україна у сім’ї європейських народів – вважається цілком досяжною і вартою трагічних «інвестицій» сьогодення. Сьогоднішня стійкість – на фронті та у цивільному житті – трансформується у винагороду для себе та нащадків у майбутньому. Це допомагає «тримати стрій» та методично рухатися до реалізації мрії.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

А з яким з цих тверджень щодо майбутнього України Ви згодні в більшій мірі? КОЛИ ОБРАЛИ ТВЕРДЖЕННЯ: Ви повністю чи скоріше згодні з ним? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ТВЕРДЖЕНЬ

(% серед усіх респондентів)

Деякі експерти і політики попереджають, що після війни і перемоги на Україну чекають декілька важких в соціально-економічному плані років. Ви особисто готові чи не готові терпіти матеріальні труднощі протягом 3-5 років, якщо в результаті Україна стане процвітаючою країною і членом Європейського Союзу?

(% серед респондентів, які оптимістично оцінюють майбутнє України)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. У вересні у звіті ООН зазначалося про 7.4 млн українців-біженців. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 13-15% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. За нашими поточними оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 5-7% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.