КИЇВСЬКИЙ
МІЖНАРОДНИЙ
ІНСТИТУТ
СОЦІОЛОГІЇ
соціологічні та
маркетингові
дослідження
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Динаміка готовності до територіальних поступок для якнайшвидшого завершення війни: результати телефонного опитування, проведеного 4-27 грудня 2022 року

Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 4-27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2005 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 3 респондентів (з 2005), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

Готовність до територіальних поступок

 

У травні, липні і вересні 2022 року ми ставили запитання щодо готовності до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру. Зараз, у грудні 2022 року, ми повторно поставили це запитання для оцінки динаміки суспільних настроїв.

На графіку 1 наведені відповіді респондентів. Як можна бачити, для 85% респондентів жодні територіальні поступки не є припустимим. Лише 8% вважають, що для досягнення миру і збереження незалежності можна відмовитися від деяких територій.

У вересні 87% вважали поступки неприпустимими, але різниця з поточним показником – у межах статистичної похибки, тобто фактично змін не відбулося. Також у вересні стільки ж, скільки й зараз (8%) виступали за переговори і готові були відмовитися від певних територій. При цьому зараз частка тих, хто не підтримує територіальні поступки, трохи, але вища за показник станом на травень 2022 року.

 

Графік 1. З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з росією Ви згодні в більшій мірі?

 


На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі (для зручності дані наведені для травня, вересня і грудня). У всіх регіонах України абсолютна більшість населення проти будь-яких територіальних поступок. Навіть серед жителів Сходу[1], який зараз зазнає інтенсивних боїв, 80% проти поступок (готові на поступки – лише 9%), а серед жителів Півдня – 82% проти поступок (готові – лише 10%). Порівняно з вереснем у всіх регіонах ситуація більш-менш стабільна.

 

Графік 2. Готовність до територіальних поступок у регіональному вимірі

 

 


На графіку 3 результати наведені у розрізі основних лінгвістичних категорій населення України[2]. Як можна бачити, серед і серед українськомовних, і двомовних, і російськомовних українців (респондентів, які зараховують себе до українців за національністю) абсолютна більшість проти будь-яких поступок.   

 

Графік 3. Готовність до територіальних поступок серед основних лінгвістичних категорій населення

 

 

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Українці після 10 місяців виснажливої та жорстокої війни зберігають стійкість та відкидають наратив «потреби територіальних поступок для умиротворення агресора».

З жовтня і донині росія здійснює регулярні терористичні атаки на українську енергетичну інфраструктуру, залишаючи мільйони українців без світла, тепла і води. Очевидною метою є терор населення та створення ситуації внутрішньої напруги для тиску на військово-політичне керівництво країни. Проте аналіз суспільних настроїв у динаміці засвідчує, що всі ці численні атаки ніяк не вплинули на готовність українців іти на компроміси.

 

           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

З яким з цих тверджень щодо можливих компромісів для досягнення миру з Росією Ви згодні в більшій мірі? РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ

 (% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 року Україна в цілому Захід[3] Центр Південь Схід
Для якнайшвидшого досягнення миру і збереження незалежності Україна може відмовитися від деяких своїх територій 8 8 7 10 9
За жодних обставин Україна не має відмовлятися від жодних своїх територій, навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності 85 88 87 82 80
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 6 4 5 7 9
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 1 0 0 1 2

 

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

 

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 3 респонденти з 2005 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.

 



[1] Регіон визначається за тим, де респондент проживав до 24 лютого, тобто ВПО, які, наприклад, до 24 лютого проживали в Донецькій області, але зараз проживають в іншій області, вважаються для аналізу жителями Сходу.

[2] Лише 1% респондентів визначили себе як росіяни за національністю і водночас як російськомовні. Оскільки таких респондентів мало, ми їх не виводили на графіку.

[3] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.


2.1.2023
ФІЛЬТР ЗА ДАТОЮ
Рік:
Місяць: