КИЇВСЬКИЙ
МІЖНАРОДНИЙ
ІНСТИТУТ
СОЦІОЛОГІЇ
соціологічні та
маркетингові
дослідження
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Ставлення до викладання російської мови в українськомовних школах: результати телефонного опитування, проведеного 14-22 лютого 2023 року

Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 14-22 лютого 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1017 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 1 респондента (з 1017), який наразі проживає в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

Чи має російська мова вивчатися в українськомовних школах

 

Одне з актуальних питань, яке обговорюється в Україні – в якій ролі має існувати російська мова. Зокрема, чи потрібно вивчати російську мову у школах з українською мовою викладання і якщо «так», то в якому обсязі. Прикметно звернути увагу, що 25-30 років тому в опитуваннях з цього питання навіть не додавалася опція «не вивчати взагалі», що свідчить про глибину змін суспільних поглядів, які пройшла Україна за життя одного покоління.

КМІС регулярно ставив запитання щодо вивчення російської мови в школах, і нижче на графіку ми пропонуємо поглянути, якими були думки і погляди українців у 1998, 2019 і 2023 роках. Ще в 2019 році всього 8% українців вважали, що взагалі не варто вивчати російську мову в школах, у той час як зараз таких людей – 52%.

І хоча зараз 42% підтримують збереження вивчення російської мови в певному обсязі, але навіть тут відбулися значні внутрішні зміни в сторону зниження часу, який має відводитися на вивчення російської мови. Так, у 1998 році 46% вважали, що обсяг вивчення має бути таким же, як і для української мови. У 2019 році показник становив 30%, а зараз – лише 3%. Також з 32% до 6% стало менше тих, хто вважає, що російська мова має вивчатися в меншому обсязі, ніж українська, але в більшому, ніж інші іноземні мови. Зараз фактично з зазначених 42% переважна більшість – 33% (або майже 80% цієї категорії громадян) – хотіли б, щоб російській мові відводили стільки ж або менше часу, ніж іншим іноземним мовам.

 

Графік 1. Як Ви вважаєте, вивченню російської мови в українськомовних школах повинно відводитися …

 

 

* В опитуванні 1998 року не було варіанту «не треба її вивчати взагалі», але був варіант «інше» (0.4%, додали до «важко сказати» на графіку). Також опитування 1998 року охоплювало весь Донбас та Крим. Утім, врахування цього фактору істотно не вплинуло б на змістовні результати та розуміння ключових тенденцій.


На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі з порівнянням 2019 рік і 2023 рік. У всіх регіонах України[1] простежується значний ріст тих, хто вважає, що російську мова взагалі не варто вивчати. Наприклад, на Заході України таких було лише 22% в 2019 році, а зараз – 64%. Водночас більш симптоматичним є ріст на Півдні і Сході. На Півдні лише 1% вважав у 2019 році, що російську мову не варто вивчати, а зараз – практично половина населення (49%). На Сході ніхто з респондентів опитування 2019 року не виступив за виключення російської мови з навчання в школах, а зараз таких – 30%.

 Разом з цим, регіональна специфіка зберігається і все-таки чим далі на Схід, тим більше тих, хто прагне зберегти вивчення російської мови в певному обсязі. Утім, навіть на Півдні і Сході серед тих, хто зараз підтримує збереження вивчення російської мови, абсолютна більшість виступають за обсяг, який не буде перевищувати обсяг вивчення інших іноземних мов. Для розуміння глибини зміни – ще в 2019 році більшість наполягали на такому ж обсязі, як і вивчення української мови.

 

Графік 2. Вивчення російської мови в українськомовних школах у регіональному вимірі

 

 

На графіку 3 дані наведені залежно від того, яку мову респонденти обрали для інтерв’ю – українську чи російську. Серед респондентів, які обрали для інтерв’ю російську мову, 71% хочуть зберегти вивчення російської мови в школах, проте з них більшість також говорять про обсяг, не більший за обсяг інших іноземних мов. Водночас не варто плутати мову спілкування вдома і мову, обрану для інтерв’ю, оскільки остання є більшою мірою політичним актом (у цьому опитуванні 89% респондентів обрали для інтерв’ю українську мову, 11% – російську).

 

Графік 3. Вивчення російської мови в українськомовних школах залежно від того, яку мову обрали для інтерв’ю

 

 

На графіку 4 дані наведені у розрізі віку респондентів. Більш молоді респонденти в більшій мірі наполягають на виключенні вивчення російської мови зі шкіл.

 

Графік 4. Вивчення російської мови в українськомовних школах залежно від віку

 

 

Оскільки зараз питання російської мови часто прив’язують до «проросійських» настроїв, на графіку 5 наведені дані, наскільки готові до територіальних поступок респонденти залежно від їх поглядів на вивчення російської мови в школах. Хоча ті, хто підтримує збереження вивчення російської мови в школах, у дещо більшій мірі схильні до поступок, але навіть серед них абсолютна більшість виступають проти жодних територіальних поступок.

 

Графік 5. Готовність до територіальних поступок залежно від того, чи варто зберігати вивчення російської мови в школах

 

 

            А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Більшість періоду після 1991 року українські політичні суб’єкти використовували питання мови для спекуляцій і мобілізації свого електорату. Хоча у всіх опитуваннях це питання відігравало слабку роль на раціональному рівні (інші проблеми респонденти вважали значно більш важливими), проте на емоційному рівні, на жаль, продовжувало лишатися потужним мотиватором, чим безсоромно і безрозсудно користувалися українські політики.

Утім, навіть до 2014 року відбувалася, хоч і не дуже швидко, зміна ставлення до мовного питання загалом і до української мови зокрема. Усе менше ставало прихильників «другої державної» і все більше обговорювався як «компромісний» варіант «другої офіційної в окремих регіонах». 2014 рік дав потужний поштовх суспільному переосмисленню ролі української мови, а російське широкомасштабне вторгнення 2022 року фактично «вбило» перспективи російської мови в Україні.

Якщо ще нещодавно питання мови могло вбивати клин між українцями різних регіонів, то зараз і з цього питання ми бачимо єднання Заходу і Сходу. Хоча на Півдні і Сході ще більше тих, хто хоче в певному обсязі зберегти вивчення російської мови, проте навіть у цих регіонах громадяни переважно розуміють, що обсяг не має бути вищий, ніж у англійської чи німецької мови (це крім карколомного зростання частки тих, хто проти взагалі вивчення російської мови). Також можливо, що частина респондентів вважає, що варто зберегти російську мову тільки з метою кращого розуміння ворога. Загалом нинішня ситуація вказує на значне обмеження та звуження рамки дискусій з цього питання для простих громадян і будемо сподіватися, що українські політики зробили правильні висновки та більше не будуть спекулювати на питанні мови.

 

 

 


           

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

Як Ви вважаєте, вивченню російської мови в українськомовних школах повинно відводитися …

(% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 року Україна в цілому Захід[2] Центр Південь Схід
…така ж кількість часу, як і на вивчення української мови 3 3 1 4 4
…менше, ніж на вивчення української мови, але більше, ніж на іноземні мови (англійську, німецьку та інші) 6 3 6 9 10
…така ж або менше, ніж на вивчення іноземних мов (англійської, німецької та інших) 33 26 34 33 45
…не треба її вивчати взагалі 52 64 55 49 30
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 5 3 5 5 11
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ) 0 0 0 0 0

 

 

 


Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

 

 

 

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 1 респондент з 1017 опитаних. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.

 



[1] Регіон визначається за тим, де респондент проживав до 24 лютого, тобто ВПО, які, наприклад, до 24 лютого проживали в Донецькій області, але зараз проживають в іншій області, вважаються для аналізу жителями Сходу.

[2] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.


9.3.2023
ФІЛЬТР ЗА ДАТОЮ
Рік:
Місяць: