Пресреліз підготовлений Виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 14-22 лютого 2023 року і впродовж 22 лютого-6 березня 2023 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів дві хвилі власного всеукраїнського опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2007 та 985 респондентів (відповідно, у першій та другій хвилі), що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 985 респондентів (перша хвиля) (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2007 респондентів (друга хвиля) (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% - для показників, близьких до 10%, 1,1% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати лише 1 респондента в першій хвилі (з 985) та 3 респондентів у другій хвилі (з 2007), які наразі проживають в окупованих населених пунктах. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Від 1990-х років в Україні зростала підтримка вступу до Європейського Союзу. Російське широкомасштабне вторгнення 2022 року посилило підтримку європейської інтеграції та значною мірою нівелювало регіональні відмінності. Станом на січень 2022 року 92% українців хочуть, щоб Україна стала членом ЄС, а залежно від регіону показник становить 88-94% (зокрема, на Сході 88% підтримують членство в ЄС)[1].

Водночас відносини України та ЄС і Заходу загалом можуть проявлятися та оцінюватися в різних контекстах. Тому ми поставили респондентам декілька запитань щодо різних аспектів відносин України та ЄС/Заходу.

Запитання нижче нам запропонував поставити відомий британський науковець Тімоті Гартон Еш (Timothy Garton Ash). За результатами опитування 82% респондентів погоджуються, що майбутнє України як процвітаючої вільної країни залежить від того, чи вона стане членом ЄС (в т.ч. повністю погоджуються – 50%). Не погоджуються з цим – 14%.

Графік 1. Ви згодні чи не згодні з таким твердженням: «Майбутнє України як процвітаючої вільної країни залежить від того, чи вона стане членом ЄС»?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах України абсолютна більшість населення вважають, що майбутнє процвітання України залежить від вступу до ЄС. Зокрема, серед жителів Сходу і Півдня[2] 78% і 81% так вважають (проти, відповідно, 17% і 14%, які не згодні з таким твердженням).

Графік 2. Залежність процвітаючого майбутнього від членства в ЄС у регіональному вимірі

81% українців вважають, що співробітництво України і Заходу для відсічі російській агресії – це «win-win» ситуація, коли у виграші і сама Україна, і також Захід. З них 45% вважають, що Україна та Захід виграють у рівній мірі, 29% вважають, що переважно це виграш для України, але є виграш і для Заходу. Решта 7%, навпаки, бачать переважний виграш для Заходу, хоча Україна також виграє.

Тільки 9% вважають, що це співробітництво лише в інтересах України і лише 4% вважають – що лише в інтересах Заходу.

Графік 3. Від співробітництва України і країн Заходу щодо відсічі російській агресії насамперед виграє...?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. Також ми можемо бачити, що для всіх жителів співробітництво – це виграш і України, і Заходу.

Графік 4. Виграш від співробітництва України і Заходу для відсічі російській агресії у регіональному вимірі

Запитання нижче було навіяне статтею П. Казаріна на УП «Наступного дня після війни»[3]. Раніше ми бачили, що абсолютна більшість українців прагнуть членства в ЄС, вважають, що успішне майбутнє України залежить від нього, а також при цьому дотримувалися думки, що наше співробітництво із Заходом виграшне для всіх.

Інший важливий аспект відносин, на який звертає увагу П. Казарін – «нам винні» чи «ми повинні». Саме запитання ми сформулювали в контексті надання після війни допомоги Україні: допомога має бути без умов чи обмежень чи має супроводжуватися вимогами до реформування? Як можна бачити, зараз 54% українців скоріше в категорії «ми повинні», оскільки вважають, що фінансова допомога має супроводжуватися вимогами до реформування, яких ми маємо дослуховуватись і які маємо виконувати. Утім, і категорія «нам винні», яка передбачає очікування допомоги без особливих умов чи обмежень (оскільки Україна захищає і Європу), досить істотна – 36%.

Графік 5. Що Ви думаєте про фінансову допомогу і підтримку Заходу після війни? Дехто вважає, що оскільки Україна захищає і Європу, то допомога має надаватися без будь-яких умов чи обмежень. Інші ж вважають, що фінансова допомога Заходу має супроводжуватися рекомендаціями і вимогами до реформування, до яких ми маємо дослухатися і які маємо виконувати, бо це сприятиме побудові кращої країни.

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах поки що ситуація досить подібна, хоча на Заході і в Центрі трохи більше тих, хто вважає, що «ми повинні».

Графік 6. «Ми повинні» чи «нам винні» у регіональному вимірі

І останнє запитання також було запропоноване Тімоті Гартоном Ешем (Timothy Garton Ash). Одне з очікувань українців – справедлива відплата, коли винуватці у війні постануть перед судом. Це водночас – елемент комунікації України та Заходу. Запропоноване запитання покликане було зрозуміти, наскільки українці відчувають важливість (незалежно від фактично можливості посадити путіна та інших на лавку підсудних) задокументувати всю правду про війну. Фактично, мова йде про умовну «комісію з правди», яка має назавжди зберегти об’єктивну картину подій. Як можна бачити, 88% українців підтримують думку про потребу в документуванні і збереженні справжньої історії війни, навіть якщо при цьому важко буде досягти повної справедливості з путіним на лавці підсудних.

Графік 7. Ви згодні чи не згодні з такими твердженнями: «Якщо ми не зможемо отримати повну справедливість після цієї війни, коли путін постане перед міжнародним судом, хай ми хоча б будемо мати правду, коли міжнародна комісія задокументує справжню історію війни, щоб її не можна було заперечити»?

На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. У всіх регіонах абсолютна більшість погоджуються з такою думкою.

Графік 8. Документування правдивої історії війни у регіональному вимірі

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Результати опитувань засвідчують, що омріяну мету – членство в ЄС – українці розуміють і як необхідну умову для процвітання України в майбутньому. Українці розуміють, що бажана трансформація суспільства можлива лише в колі європейської родини.

Водночас українці демонструють відкритість у тому, що нинішній досвід війни і відсіч агресії – це виграш і для України, і для Заходу. Ми не монополізуємо досвід, а як повноправний член європейської родини (і взагалі Західної родини) підкреслюємо спільну мету у відсічі агресії. Гасло «Разом до Перемоги» для українців – це не лише внутрішньоукраїнське єднання, а також – єднання з нашими закордонними друзями.

Разом з цим треба звернути увагу, що значна частина українців при оптимістичному погляді на євроінтеграції вважає менш важливим дослухатися до рекомендацій щодо реформ. Це небезпечний момент, адже подолання зовнішнього ворога не скасовує потребу внутрішніх інституційних та ціннісних трансформацій. Сподіваємося, що влада, громадськість та Західні партнери продовжать ефективну команду роботу і у сфері справедливої внутрішньої трансформації України.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Від співробітництва України і країн Заходу щодо відсічі російській агресії насамперед виграє... (перша хвиля)

 (% серед усіх респондентів)

Що Ви думаєте про фінансову допомогу і підтримку Заходу після війни? Дехто вважає, що оскільки Україна захищає і Європу, то допомога має надаватися без будь-яких умов чи обмежень. Інші ж вважають, що фінансова допомога Заходу має супроводжуватися рекомендаціями і вимогами до реформування, до яких ми маємо дослухатися і які маємо виконувати, бо це сприятиме побудові кращої країни. РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ (друга хвиля)

 (% серед усіх респондентів)

Ви згодні чи не згодні з такими твердженнями: «Якщо ми не зможемо отримати повну справедливість після цієї війни, коли путін постане перед міжнародним судом, хай ми хоча б будемо мати правду, коли міжнародна комісія задокументує справжню історію війни, щоб її не можна було заперечити» (друга хвиля)

 (% серед усіх респондентів)

«Майбутнє України як процвітаючої вільної країни залежить від того, чи вона стане членом ЄС» (друга хвиля)

 (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. Станом на грудень ООН оцінює кількість українців-біженців у майже 7.9 млн. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 15-20% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 12% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – лише 1 респондент з 985 опитаних у першій хвилі та 3 респонденти з 2007 опитаних у другій хвилі. За нашими оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), а  також що з цього періоду були визволені значні території Харківщини та Херсонщини, ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником.

Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти. Для оцінки щирості відповідей на чутливі запитання у липні ми провели інший експеримент методом «задуманого знайомого». Результати засвідчили, що респонденти загалом щиро відповідають на запитання опитувань. Тобто у нас є підстави стверджувати, що під час інтерв’ю респонденти дійсно щиро відповідають на наші запитання.