ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Сприйняття належності до української нації
Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким
Упродовж 20 вересня - 3 жовтня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру В. Зеленському. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2004 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 2,9% для показників, близьких до 50%, 2,5% для показників, близьких до 25%, 1,7% - для показників, близьких до 10%, 1,3% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС. Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Національно-територіальна ідентифікація українців
Від моменту проголошення Незалежності в 1991 році в Україні не вщухають дискусії про «українську націю». Причому дискусії стосуються досить різних аспектів існування української нації. Наприклад, чи взагалі можна говорити про існування єдиної української нації, особливо в певні історичні періоди (нагадаємо, що наші вороги та не дуже добре поінформовані світові «лідери думок» часто говорили і деякі досі говорять про «розколену» Україну-failed state)? З 1990-х років в Україні проведено чимало дотичних кількісних і якісних досліджень, проте ми пропонуємо спочатку нагадати результати відповідей українців на запитання «Ким Ви вважаєте себе в першу чергу?» з опціями, які варіюють від «мешканцем села, району чи міста» до «громадянином світу». Це запитання з початку 1990-х років ставить Інститут соціології НАН України (дані за 2022-2024 роки були зібрані КМІС). Як можна бачити, за останні понад 30 років можна говорити про зростання самоусвідомлення як частини української нації – якщо на початку 2000-х років лише 40% у першу чергу ідентифікували себе як громадяни України (а значна частина населення мали більш локальну ідентичність – як-от мешканець свого населеного пункту чи регіону), то далі в період до 2014 року середній показник становив 51%, у період до 2022 року – 60%. Наразі, після 2022 року, у середньому 80% українців ідентифікують себе як громадяни України.
Графік 1. Ким Ви вважаєте себе в першу чергу? % обрали варіант «Громадянином України»
При цьому важливо, що у всіх регіонах – від Заході на Схід – абсолютна більшість ідентифікують себе у першу чергу як громадяни України. Так, за даними опитувань КМІС у 2022-2024 роках у середньому 80% мешканців Заходу, 82% мешканців Центру, 80% мешканців Півдня і 77% мешканців Сходу вважають себе в першу чергу громадянами України. Те саме стосується і інших категорій населення: зокрема, незалежно від етнічного походження чи мови абсолютна більшість вважають себе громадянами України. Зокрема, у період 2022-2024 років у середньому 81% українськомовних і 75% російськомовних респондентів ідентифікували себе в першу чергу як громадяни України. У контексті результатів далі також варто додати, що крім високої громадянської ідентифікації є чітке усвідомлення Росії як ворога (що сприяє кращій делімітації України як своєї Батьківщини): 96% на Заході, 93% у Центрі, 90% на Півдні, 88% на Сході, 96% українськомовних українців і 80% російськомовних українців погано ставляться до Росії.
Кого українці вважають належними до української нації
Протеіншим важливим питанням є, кого самі українці зараховують до української нації. У контексті геополітичного вибору на користь Західного ліберально-демократичного світу, а також на тлі повномасштабної війни українці мають рухатися до інклюзивного визначення української нації. Війна особливо має доводити, що любов до Батьківщини та суб’єктивна ідентифікація з Україною та її долею є основними вимогами до тих, хто хоче бачити себе частиною української нації (незалежно при цьому від етнічного походження, мови спілкування, релігії тощо). Проте деякі люди (особливо ті, хто активний у соціальних медіа) намагаються просувати більш вузьке або конфліктне визначення, хто є членом української нації. Враховуючи чутливість питання, у нашому опитуванні ми спробували експериментально підійти до оцінки тонкощів сприйняття (не)належності до української нації. Ми реалізували експеримент з факторіальним дизайном (інше визначення – метод з віньєтками). Ми зачитували респондентам опис людини і далі ставили запитання «Існують різні думки, кого слід вважати належним до української нації, а кого – ні. Зараз я зачитаю Вам опис людини, а Ви скажіть, така людина, на Вашу думку, безумовно належить, скоріше належить, 50 на 50 / важко сказати напевно, скоріше не належить чи безумовно не належить до української нації?». Для кожного респондента опис людини, про яку ми запитували, завжди включав «Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію». Водночас далі для кожного респондента додався (сформований повністю випадковим чином) опис регіону проживання людини (або Захід, або Схід України), етнічне походження (або українець, або росіянин) і мова спілкування вдома (або українська, або російська). Наприклад, «Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію. При цьому ця людина переважно спілкується російською мовою, є за етнічним походженням українцем, проживає на Сході України.». Отже, у кожному описі ми завжди вказуємо на найбільш очевидні і важливі критерії належності до української нації – ця людина любить Україну, вважає своєю Батьківщиною і при цьому засуджує російську агресію. У разі інклюзивного бачення української нації інші додаткові характеристики не мають впливати і, наприклад, і для «людини із Заходу», і для «людини із Сходу» має бути приблизно однакова частка тих, хто зараховує їх до української нації. Нижче ж будуть наведені результати опитування, як додаткова інформація про регіон проживання, етнічне походження і мову впливає на сприйняття належності до нації. Ми хочемо окремо підкреслити, що отримані результати є насамперед запрошенням українських та світових експертів та лідерів думок до дискусії та подальших більш глибоких досліджень. Наведені нижче результати ілюструють вплив окремих факторів, але не можуть вважатися вичерпним переліком критеріїв визначення належності до української нації. Крім цього, додаткові методи аналізу необхідні для більш глибокої обробки результатів (і ми наразі у відповідному процесі). На графіку 2 нижче наведені результати, яка різниця у сприйнятті, наприклад, мешканців Заходу і Сходу (за умови «рівності» інших описів – мови та етнічного походження – оскільки описи мешканців Заходу і Сходу в однаковій мірі включали українське / російське етнічне походження та спілкувалися вдома українською / російською мовою). Насамперед треба зазначити, що лише незначна кількість респондентів (не більше 7%) стверджували, що людина з таким описом скоріше або безумовно не є членом української нації. Тобто ні регіон, ні етнічне походження, ні мова спілкування вдома не є для українців підставою для «виключення» з української нації, якщо ця людина любить Україну та засуджує Росію. Такі результати доволі оптимістичні щодо розвитку саме інклюзивного підходу до української нації.
Графік 2. Належність до української нації людини, яка є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію, і при цьому…
Разом з цим очевидними є тонкощі сприйняття, які все-таки впливають на сприйняття належності до української нації. Так, українці зберігають обережність і незалежно від опису не більше половини «безумовно» зараховують людину до української нації. Якщо говорити про скоріше або безумовне зарахування, то 61-75% незалежно від регіону, етнічного походження чи мови вважають людину частиною української нації. Ще близько чверті обирали обережний варіант «50 на 50», тобто, з одного боку, не виключали людину з лав української нації, але, з іншого боку, потребували додаткової інформації для більш певної відповіді. Якщо говорити про конкретні характеристики, то регіон проживання фактично не грає ролі. Для людей-«мешканців Заходу» 69% загалом зараховують їх до української нації, для «мешканців Сходу» – загалом 68% (з них безумовно зараховують, відповідно, 43% і 44%). Більш помітні відмінності стосуються етнічного походження і мови спілкування. Так, для людей-«етнічних українців» загалом 75% зараховують їх до української нації, для людей-«етнічних росіян» – загалом 61%. При цьому якщо «етнічних українців» 53% безумовно зараховують до української нації, то «етнічних росіян» безумовно зараховують – 34%. Різниця переважно за рахунок більшої частки тих, хто обирав варіант «50 на 50». Наприклад, частка тих, хто вважає «етнічних росіян» не належними до української нації – лише 6%. Подібні тенденції (але з меншим «розривом») простежуються щодо мови спілкування вдома. Для «українськомовних» людей 71% зараховують їх до української нації, для «російськомовних» людей – 65%. Якщо порівнювати частку тих, хто безумовно зараховує, то показники, відповідно, 48% і 39%. Знову-таки, різниця переважно за рахунок тих, хто обирає варіант «50 на 50», а, наприклад, «російськомовних» людей лише 7% не вважають належними до української нації.
Нижче на графіку 3 наведені результати для кожного повного опису (всього їх було 8) (треба враховувати, що респондент відповідав лише на 1 опис, тому на кожний опис було 200-250 відповідей і похибка, відповідно, вища). Як можна бачити, незалежно від опису регіону проживання, мови і етнічного походження не більше 10% вважають людину такою, що не належить до української нації. І у випадку всіх описів не менше 56% вважають людину належною до української нації.
Графік 3. Належність до української нації людини, яка є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію, і при цьому…
Так, відносно найгірша ситуація з російськомовними росіянами на Заході і Сході. Їх, відповідно, 59% і 56% загалом зараховують до української нації (і з них, відповідно, 26% і 32% безумовно вважають такими). Відносно найкраща ситуація – з українськомовними українцями на Заході і Сході. Так, 77% (незалежно від регіону) загалом зараховують до української нації, а безумовно зараховують – відповідно, 57% і 56%. Таким чином, ми інтерпретуємо результати як те, що незалежно від регіону, етнічного походження і мови респонденти відкриті до включення людини до української нації, якщо вона любить Україну і засуджує російську агресію. Водночас від окремих категорій (у першу чергу – етнічні росіяни, у меншій мірі – російськомовні) очікується дещо більше «зусиль», щоб довести, що вони дійсно є частиною української нації. Або інший варіант трактування – наявність певних характеристики (українське етнічне походження, українська мова) підвищує ймовірність, що людину «за замовчуванням» будуть вважати належною до української нації.
«Взаємне» сприйняття мешканців Заходу і Сходу, українськомовних і російськомовних українців, етнічних українців і етнічних росіян
І насамкінець ми хотіли би розглянути, наскільки ми маємо симетричне чи ні сприйняття мешканцями Заходу мешканців Сходу (і навпаки), а також, яким є ставлення українськомовних українців до російськомовних українців (і навпаки). Отже, на графіку нижче наведені результати. Насамперед потрібно підкреслити, що фактично має місце «взаємне визнання»: більшість мешканців Заходу вважають мешканців Сходу (які люблять Україну і засуджують Росію) частиною української нації і серед мешканців Сходу більшість вважають те саме щодо мешканців Заходу. Серед українськомовних українців більшість вважають російськомовних українців частиною української нації, і навпаки. Проте все-таки є важливі відмінності у сприйнятті, особливо це стосується мови спілкування і етнічного походження. Так, серед російськомовних українців 73% загалом і з них 49% безумовно зараховують українськомовних українців до української нації. Серед же українськомовних українців аналогічні показники для російськомовних українців – відповідно, 59% і 30%. Різниця переважно за рахунок тих, хто відповів «50 на 50» (так, серед українськомовних українців лише 9% вважають, що російськомовні українці не є частиною української нації). Подібна тенденція простежується і у випадку етнічної належності (етнічні українці більш обережні у зарахуванні етнічних росіян до української нації, хоча серед них лише 6% виключають етнічних росіян з української нації).
Графік 4. «Взаємне» сприйняття окремих категорій населення (чи належать вони до української нації)
А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:
Збереження єдності української нації є необхідною умовою для виживання і досягнення успіху в екзистенційній війні проти Росії. Саме тому розвиток інклюзивної концепції української нації є не тільки морально правильним, але і раціональним вибором з точки зору єднання всіх можливих ресурсів для відсічі ворогу (і далі – спільної відбудови України та її приєднання до євроатлантичної спільноти). Ми бачимо, що українці зберігають відкритість та мають сприятливі погляди для дійсно широкої інтерпретації української нації у всій її розмаїтості. Важливо використати наявні сприятливі можливості для розбудови дійсно інклюзивної громадянської української нації. Проте ми бачимо ризики як отруйного впливу російської пропаганди (яка отруює не лише українців, але і світових лідерів думок та населення інших країн), так і деструктивний вплив окремих українських суб’єктів. У випадку останніх ми бачимо просування конфліктного порядку денного, який на одному полюсі укріплюється навколо «треба зберегти в Україні російський імперський і радянський спадок як важливу частину нашої ідентичності» (і з цієї позиції, наприклад, критика відновлення справедливості в питаннях історичної пам’яті та необхідне символічне очищення публічного простору). На іншому полюсі ми бачимо категоричність та занадто вузьке (часто – суто етнолінгвістичне) визначення «правильного» члена української нації. Просування антагонізму (яке лицемірно та оманливо подається як «боротьба за істину») замість зміцнення об’єднавчої платформи лише ослаблює Україну та робить більш песимістичними наші перспективи. Наші опитування засвідчують, що меншість українців належать до цих крайніх кластерів ідей. Більшість українців, яких ми опитуємо і які дійсно представляють населення України (а не ті, хто демонструють «активність» у соціальних медіа): доволі помірковані, доволі толерантні, доволі спокійні у складних питаннях та відкриті до конструктивної аргументованої дискусії і взаємодії. Від нас усіх залежить – чи ми скористаємося нинішнім об’єднавчим потенціалом, чи на догоду егоїстичним короткостроковим політичним амбіціям окремих суб’єктів будемо рухати суспільство до розколу.
Додаток 1. Формулювання запитань з анкети
Існують різні думки, кого слід вважати належним до української нації, а кого – ні. Зараз я зачитаю Вам опис людини, а Ви скажіть, така людина, на Вашу думку, безумовно належить, скоріше належить, 50 на 50 / важко сказати напевно, скоріше не належить чи безумовно не належить до української нації?
ДЛЯ ВСІХ РЕСПОНДЕНТІВ: Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію. При цьому ця людина …
РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ: проживає / є за етнічним походженням / переважно спілкується РАНДОМІЗАЦІЯ ВСЕРЕДИНІ ВИМІРУ: проживає: на Заході України / на Сході України є за етнічним походженням: українцем / росіянином переважно спілкується вдома: українською мовою / російською мовою
КОЖНОМУ РЕСПОНДЕНТУ ЗАЧИТУЄТЬСЯ ЛИШЕ 1 ОПИС. ПРИКЛАД: Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію. При цьому ця людина переважно спілкується російською мовою, є за етнічним походженням українцем, проживає на Сході України.
Шкала:
10.12.2024
|
Наші соціальні медіа: