Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 2-17 грудня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру суспільним інституціям. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 985 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Один з найбільш важливих, маркерних показників стану суспільства та громадської думки – рівень довіри окремим інституціям. Раніше цього тижня ми публікували результати опитування про довіру Президенту В. Зеленському[1], а в цій публікації ми хочемо показати довіру і іншим інституціям.

У кінці кожного року КМІС ставить запитання «Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічні персони. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.». Респонденту пропонувалися варіанти: «повністю довіряю», «скоріше довіряю», «важко сказати», «скоріше не довіряю», «зовсім не довіряю» (тобто респондент одразу серед можливих опцій чув і знав, що може обрати варіант «важко сказати»). Цього року ми запитували про довіру одинадцяти інституціям (а також додатково – про довіру ЄС, НАТО і США, але це буде окрема публікація пізніше).

На графіку 1 наводиться динаміка довіра до органів державної влади (Президент, Верховна Рада, Уряд), ЗСУ, СБУ та Національної поліції. На графіку 2 наводиться довіра до інституцій у сфері забезпечення справедливості – прокурорам і судам. Насамкінець на графіку 3 наводиться довіра церкві, українським ЗМІ і волонтерам.

Динаміка довіри Президенту детальніше розглядалася у нашій попередній публікації, тож зараз ми зупинимося на інших інституціях. Так, якщо говорити про інші органи державної влади (Верховна Рада, Уряд), то ми бачимо, що продовжується тенденція до зниження підтримки. У випадку Верховної Ради рівень довіри за останній рік майже не змінився (13% зараз проти 15% у грудні 2023 року), проте з 61% до 68% зросла частка тих, хто не довіряє парламенту. Якщо у грудні 2023 року баланс довіри-недовіри становив -46%, то зараз – -55%. При цьому більше половини українців можуть назвати принаймні одну фракцію, чию діяльність вони схвалюють, тобто висока недовіра парламенту не означає недовіри всім парламентарям[2]. Навіть більше, навіть серед тих, хто не довіряє парламенту, 47% назвали принаймні одну фракцію, чию діяльність вони схвалюють (для тих, хто довіряє парламенту – 69%, серед тих, хто не визначився зі своєю думкою – 56%).

Довіра Уряду трохи вища, проте також низька: зараз довіряють 20% (у грудні 2023 року – 26%), не довіряють – 53% (у грудні 2023 року – 44%). Баланс довіри за останній рік знизився з -18% до -33%. Разом з цим у контексті довіри парламенту і Уряду зазначимо, що попри низьку довіру більшість українців проти проведення зараз виборів .

У випадку Сил оборони лишається стабільно дуже висока підтримка – 92% довіряють і лише 2% не довіряють (рік тому показники були, відповідно, 96% і 1%). Баланс довіри-недовіри – +90%.

Інша важлива інституція зі сфери безпеки – СБУ – також зберігає досить високий рівень довіри (попри деяке зниження порівняно з минулим роком). Так, 54% українців довіряють СБУ, не довіряють – 21% (у грудні 2023 року показники були 58% до 16%). Баланс довіри-недовіри становить +33% (торік було +42%).

Довіра поліції дещо знизилася – з 41% до 37% стало менше тих, хто довіряє поліції, і при цьому з 29% до 38% стало більше тих, хто не довіряє. Відповідно, баланс довіри-недовіри знизився з +12% у грудні 2023 року до -1% зараз.

Графік 1. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Критично низькою лишається довіра судам і прокурорам. Лише 12% українців довіряють судам і лише 9% довіряють прокурорам. Не довіряють – відповідно, 63% і 67%. Порівняно з минулим роком ситуація не змінилася.

Графік 2. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Хоча формально за останній рік рівень довіри судам і прокурорам істотно не погіршився, але інші дані показують, що сприйняття ситуації із справедливістю стає більш гострою. Так, у вересні 2023 року КМІС ставив запитання щодо сприйняття корупції і 59% відповіли, що «в Україні дійсно є спроби боротися з корупцією, є позитивні зрушення», а 36% відповіли, що «Україна є безнадійно корумпованою, позитивних змін немає»[3].

У вересні 2024 року за новими даними (які наразі ми не публікували) уже 48% вірили, що в Україні є спроби боротьби з корупцією, а частка тих, хто скоріше згоден з безнадійною корумпованістю, зросла до 47%.

Уже в грудні 2023 року 55% українців вважали, що корупціонерів треба карати якомога швидше, навіть якщо це буде з порушенням законів[4].

В Україні зберігається висока довіра волонтерам – 81% їм довіряють і лише 5% не довіряють (у грудні 2023 року показники була 84% і 3% відповідно).

Церква раніше була інституцією-лідером за довірою, проте за останні роки істотно втрачала в довірі, зокрема, низхідний тренд стабільно мав місце і в період 2021-2023 років. За останній рік ситуацію з довірою Церкві трохи покращилася – зараз 40% довіряють Церкві і 26% не довіряють. У 2023 році співвідношення було 38% до 31%, тому за останній рік баланс довіри-недовіри зріс з +7% до +14%.

Довіра українським ЗМІ лишається доволі низькою з незначним, але низхідним трендом за останній рік. Так, зараз українським ЗМІ довіряють 27%, не довіряють – 42% (решта 32% мають невизначене ставлення). У грудні 2023 року довіряли 29%, не довіряли – 40%. Тому якщо торік баланс довіри-недовіри становив -11%, то зараз – -15%.

Графік 3. Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.

Критика влади зросла у всіх регіонах, хоча при цьому у всіх регіонах більшість довіряють Президенту.

Крім цього, у всіх регіонах абсолютна більшість довіряють ЗСУ і волонтерам.

Таблиця 1. Довіра інституціям у регіональному вимірі

% довіряють

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ситуація з довірою суспільним інституція демонструє тривожні тенденції. Оскільки з органами державної влади питання доволі зрозуміле, варто підсвітити іншу потенційно руйнівну проблему – з інституціями у сфері забезпечення справедливості, як-от суди і прокурори.

В Україні попри всі складнощі більшість населення готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно[5]. Проте від багатьох українців є відчутний запит на справедливий розподіл такого тягаря. І якщо українці дійсно в медіа бачать багато інформації про арешти чи підозри черговим чиновникам-корупціонерам, але водночас українці переважно не бачать доведення справ до їх логічного кінця – суворого покарання корупціонерів. Навіть навпаки, у багатьох складається враження «кругової поруки». Саме це породжує мало не розпач, коли більшість готові підтримати позазаконні і позасудові підходи до покарання корупціонерів як єдиний шлях досягнення справедливості (що, вочевидь, іде врозріз із євроінтеграційними устремліннями українців). Від прокурорів і суддів українців очікують просто виконання їх роботи – покарання негідників. Наразі ж українці, як ми бачимо з показників довіри, до категорії негідників зараховують і прокурорів разом із суддями.

Причому ці проблеми мають ширші негативні наслідки. Вони сіють зневіру у частини населення, що взагалі в Україні можливі реформи. А зневіра і песимізм, як ми показували раніше, ведуть багатьох людей до відчуття, що немає сенсу продовжувати боротьбу[6]. Тобто у свідомості населення проблеми в судах і прокуратурі підривають морально-психологічну готовність продовжувати опір агресору.

Інший фактор ще більше загострює ситуацію – низька довіра українським ЗМІ. При цьому більшість українців споживають інформацію з Telegram- і YouTube-каналів, і ми бачимо суттєву фрагментацію медіа простору з формуванням «інформаційних бульбашок» (а близько 80% вірять, що переважно можуть відрізняти дезінформацію та фейки). Тобто українці менше вірять «класичним» ЗМІ, які мають штат, редакторів, дотримуються певних стандартів (принаймні намагаються). Проте вірять Telegram- і YouTube-каналам та «експертам». Враховуючи прагнення до хайпу та спекуляцію емоціях, багато наших проблем у свідомості населення лише загострюються. Тому крім, безумовно, необхідних у судах, прокуратурі (та інших інституціях) робота з медіа сферою також має бути важливим напрямком.

Водночас у всій цій, часом похмурій, ситуації не може не радувати, що Сили оборони та волонтери зберігають високу довіру в суспільстві. Ця довіра об’єднує майже всіх українців незалежно від регіону проживання, мови спілкування, віку, роду занять тощо.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Зараз я буду називати деякі соціальні інституції та публічних персон.  Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму.