ESC or click to close
Прес-релізи та звіти
Ставлення до біженців, внутрішньо переміщених осіб, до російськомовних громадян та до деяких інших категорій населення України
Пресреліз підготовлений Президентом КМІС Володимиром Паніотто та виконавчим директором Антоном Грушецьким
Упродовж 20 вересня-3 жовтня 2024 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про ставлення до біженців закордоном, ВПО, російськомовних громадян тощо. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 989 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%. За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС. Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
Згуртованість, єдність є однією з важливих характеристик суспільства. Для України, яка вимушена боротися з могутнім ворогом – це питання виживання країни як незалежної держави. Соціологічні дослідження показують, що в цілому згуртованість українського суспільства значно зросла, суттєво зменшилася диференціація за регіонами, мовою, етнічністю. Але війна в Україні стала причиною не лише фізичних руйнувань, а й соціальної диференціації у суспільстві. Унаслідок війни виникли нові категорії людей, які опинилися у різних ситуаціях: ті, хто воює, ті, хто отримав інвалідність, ті, хто залишився на місці, ті, хто був змушений залишити свій будинок та переїхати до іншого населеного пункту всередині України (внутрішньо переміщені особи, ВПО), ті, хто виїхав за кордон (біженці), а також ті, хто опинився на окупованій території. Однак, іноді замість згуртуватися і підтримувати один одного, виникають нові форми недовіри та засудження. Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження на цю тему у березні 2023 і повторив через півтора роки у вересні 2024, щоб проаналізувати соціальні наслідки війни в Україні та зрозуміти, як ці наслідки впливають на інтеграцію та згуртованість українського суспільства.
Методологічні зауваженняЗазвичай ми наводимо методологічну інформацію у додатках, але в цьому випадку необхідні попередні пояснення. З 1994 року КМІС проводить дослідження ставлення населення України до деяких етнічних і соціальних груп[1]. Це дослідження проводиться за шкалою американського соціолога Еморі Богардуса (адаптованою Н.Паніною). Для кожної етнічної групи з переліку респонденти мають відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп. Це називається соціальною дистанцією. Мінімальна соціальна дистанція 1 (згоден допустити як члена родини), максимальна 7 (не пускав би в Україну). Часто рівень соціальної дистанції інтерпретують як рівень упереджень до тієї чи іншої групи.
А зараз я буду зачитувати Вам назви деяких соціальних і національних груп. Для кожної групи скажіть, Ви згодні допустити її представників … . Оберіть усе, що підходить.
Результати опитуванняПовний розподіл відповідей на ці запитання наведено у таблиці Д1 у додатку. Нижче у таблиці 1 наведено розподіли відповідей, де об’єднаний відсоток людей, які готові допустити біженців, ВПО та представників інших груп як членів родини, друзів, сусідів або колег по роботі (бал 1-4). Якщо використовувати термінологію Є.Головахи і Н.Паніної це ставлення можна назвати толерантним[2]. Ставлення до тієї чи іншої категорії населення, яке полягає в тому, що людина не хотіла б бачити представників цієї категорії у своєму оточенні, але не заперечує, щоб ці люди були громадянами України (бал 5) можна за аналогією з термінологією Є.Головахи і Н.Паніної назвати соціальною відокремленістю. І незгода з тим, щоб люди цієї соціальної категорії жили в Україні, можна назвати ксенофобією. Якщо вони не заперечують, щоб ці люди приїздили як гості (бал 6) – це менший рівень ксенофобії, а якщо не сприймають їх навіть як гостей (бал 7– взагалі не пускав би в Україну) – це найвищий рівень ксенофобії. Таблиця 1. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України представників декількох соціальних категорії, %. Жовтень 2024
Ставлення до біженцівЯк бачимо з таблиці 1, повністю толерантним є ставлення 47% опитаних, ще майже 40% згодні, щоб вони поверталися до України (разом 87%). Не хотіли б їх бачити в Україні лише 13%. В принципі ці дані узгоджуються з даними дослідження, яке ми проводили у вересні 2022[3]. Ми вивчали ставлення до біженців в Європі за допомогою прямих запитань щодо ставлення до них («Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?). Ми вивчали ставлення до біженців в цілому і до окремих категорій біженців. У цілому 90% українців з розумінням ставляться до біженців і не засуджують їх. Середня соціальна дистанція від населення України до біженців дорівнює 3.66, що майже як середня для 13 етнічних груп, ставлення до яких ми постійно вивчаємо – середня для 13 груп дорівнює 3.7. Для кращого розуміння результатів цього дослідження ми також наводимо результати опитування за шкалою Богардуса, яке ми провели у жовтні 2023 для двох груп - з мінімальною соціальною дистанцією (україномовні українці, середня дистанція 2.22) і з максимальною соціальною дистанцією (росіяни – жителі Росії, середня дистанція 6.39). Таблиця 2. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України україномовних українців і росіян-жителів Росії, %. Жовтень2023
Як бачимо, навіть для українськоомовних українців соціальна відстань не дорівнює 1, приблизно 25% населення не хотіли б бачити їх серед свого найближчого оточення і 5% має ксенофобне ставлення до них. Тому 13% негативного ставлення до біженців не викликає особливого занепокоєння. 87% населення готові допустити біженців у своє найближче оточення, ситуація зі ставленням до біженців є задовільною. Різниця з результатами березня 2023 року незначуща, ситуація щодо біженців за півтора року не змінилася.
Ставлення до внутрішньо переміщених осіб (ВПО)До ВПО з тих груп, які ми на цей раз вивчали, українці ставляться краще, ніж до інших груп. Індекс соціальної дистанції 3.20, що суттєво нижче середньої для етнічних груп, готові допустити їх у своє оточення майже 58%, ще 35% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 93%). Таким чином 93% населення погоджується допустити ВПО у своє оточення, ксенофобне ставлення до них мають лише 7% (майже стільки ж скільки до україномовних українців). Тому ситуація з ВПО виглядає цілком сприятливою. Додатково зазначимо, що у вересні-жовтні 2024 року КМІС проводив опитування для Офісу Ради Європи і, зокрема, окремо серед ВПО[4]. Так, 68% ВПО відчувають позитивне ставлення до себе від громади, 27% – нейтральне. І лише 4% відчувають до себе негативне ставлення. Різниця з результатами березня 2023 року незначуща, ситуація щодо ВПО за півтора року не змінилася.
Ставлення до українців, які опинилися на окупованій території після 24 лютого 2022Ставлення до цієї категорії гірше. Індекс соціальної дистанції 3.97, що нижче середньої, готові допустити їх в своє оточення 40.7%, ще 44.6% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 85%). Ксенофобе ставлення до них мають 15%. Різниця з результатами березня 2023 року незначуща, ситуація щодо окупованих за півтора року не змінилася. У вересні 2022 ми запитували про тих, хто залишився на окупованій території дещо інакше[5], респонденти мали вибрати який з двох варіантів відповіді ближчий до їхньої точки зору – (1) «Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого, продовжують проживати там, тому що дійсно підтримують росіян або їм просто байдуже до України» або « Більшість жителів, які досі проживають на територіях, окупованих після 24 лютого – жертви обставин, і вони хотіли б повернення контролю України над цими територіями». Першу відповідь вибрали 12%, а більшість (72%) вважали, що окуповані є жертвами обставин і чекають повернення української влади, інші не знали, що відповісти. Нарешті, у грудні 2022 в аналогічному опитуванні 83% висловили співчуття окупованим українцям, а 6% – засудження. Утім в іншому дослідженні, проведеному КМІС для ГО «Опора» у серпні 2022[6] значна частина опитаних вимагала кримінальної відповідальності для окремих категорій окупованих громадян України. У липні-серпні 2023 року КМІС проводив опитування для Представництва Президента в АР Крим та Фонду “Партнерство за сильну Україну”[7], результати якого показують доволі нормальне ставлення до мешканців в окупації, проте із вимогою покарання окремих категорій. Держава повинна мати більш чітку і зрозумілу комунікацію з тими, хто залишився на окупованій території, щоб було чітко зрозуміло, яка діяльність підпадає під закон про колаборацію. У цілому ж ситуація зі ставленням до окупованих громадян поки що виглядає більш-менш задовільною, але вимагає постійного моніторингу і уваги. Це теж один з факторів, які впливають на шанси України повернути окуповані території і українських громадян.
Ставлення до російськомовних громадян УкраїниІндекс соціальної дистанції 3.73, що відповідає середньому, готові допустити їх в своє оточення 49%, ще 34% погоджуються, що вони мають жити в Україні. Тобто 83% населення готові допускати російськомовних жителів України у своє оточення. Ксенофобе ставлення до них мають 17%. Різниця з результатами березня 2023 року незначуща, ситуація щодо російськомовних громадян України за півтора року не змінилася.
Ставлення до громадян України, які є росіянами за національністюДо цієї групи найгірше ставлення з тих, які ми досліджували на цей раз. Індекс соціальної дистанції 4.32, досить високий, готові допустити їх в своє оточення 39%, а 29% погоджуються, що вони мають жити в Україні (разом 68%). Ксенофобне ставлення до них мають 32%. Тут є певна позитивна динаміка (див. таблицю 2). На 10 відсоткових пунктів стало більше людей, які готові допустити українців-етнічних росіян у найближче соціальне коло, а на 7 відсоткових пунктів нижче кількість тих, хто має ксенофобне ставлення. Таблиця 3. Динаміка ставлення до громадяни України, які є росіянами за національністю з березня 2023 до жовтня 2024, %.
І все таки це ставлення вочевидь нераціональне і несправедливе, бо дані соціологічних досліджень показують, що в цілому погляди громадян України-етнічних росіян хоч і дещо відрізняються від поглядів етнічних українців, але не дуже істотно, і ці громадяни так само захищають Україну від ворогів. Звичайно, ставлення до росіян-громадян України набагато краще, ніж до росіян-громадян Росії, яких не пускали б в Україну навіть як гостей 80%, але все одно ця ситуація викликає занепокоєння і може негативно вливати на єдність нашого суспільства. Можливо, це пов’язано з тим, що в минулому українці-етнічні росіяни більше підтримували проросійські партії, ніж етнічні українці. Але зараз ситуація змінилася, регіональна, мовна і етнічна диференціація по більшості важливих питань зникла чи суттєво зменшилася. Можливо, що багато хто з респондентів ще не усвідомив ці зміни. Зараз багато людей російської національності називають себе українцями в опитуванні, тому що мають саме таку громадянську ідентифікацію. Крім того за даними наших досліджень 78% тих етнічних російськомовних росіян, які продовжують називати себе росіянами, у першу чергу вважають себе громадянами України[8].
В. Паніотто, коментарі до результатів опитування:
КМІС продовжує вивчати ставлення населення до нових категорій людей, які опинилися у різних ситуаціях внаслідок війни. Негативне ставлення до тих чи інших соціальних груп може мати значний вплив на наше суспільство, зменшувати його згуртованість, потенціал спротиву, можливості відбудови країни після війни. Негативне ставлення до наших біженців в Європі, яке досить поширене у соціальних мережах, зменшує відсоток тих, хто повернеться в Україну після війни. Те саме стосується тих, хто опинився на окупованих територіях. А це разом не менше, ніж 8 мільйонів людей. Ставлення до внутрішнє переміщених осіб впливає на можливості адаптації на новому місці і на економічні процеси. Важливим є ставлення і до інших груп. На щастя, поки що ставлення населення до більшості груп, які ми вивчаємо, є задовільним. Найкраще ставлення до ВПО, більш-менш нормальне ставлення до біженців і російськомовного населення України, трохи гірше, але в цілому нормальне ставлення до окупованих. Разом з тим ситуація може змінюватися, більша агресивність у соціальних мережах і окремі резонансні випадки можуть погіршити ситуацію, тому ні влада ні громадянське суспільство не повинне заспокоюватися. Найгірша ситуація зі ставленням до українців-етнічних росіян. Негативне ставлення до росіян-громадян Росії є природним захисним механізмом, адекватною і необхідною реакцією будь-якої нормальної людини на підтримку більшістю населення Росії підступної і жорсткої війни проти нашої країни. Але, на жаль, ці відчуття, як показує наше дослідження, були частково перенесені українцями і на громадян України, що є росіянами за національністю. Це є зрозумілою, але не раціональною і несправедливою реакцією на дії реального ворога. Українці, що є етнічними росіянами, за даними досліджень зараз за ключовими питаннями (ставлення до Росії, до незалежності України, до ЄС, до НАТО) принципово не відрізняються від етнічних українців і так само захищають Україну в лавах Силах оборони, а також волонтерською і іншою діяльністю. Громадяни України є українцями незалежно від їх етнічного походження, тільки такий підхід дозволяє зберегти єдність України. Ми маємо чітко відрізняти реальних ворогів від співвітчизників, побратимів, які воюють разом з нами. Маю надію, що влада, громадські організації, медіа, лідери громадської думки будуть боротися з цією негативною тенденцією і сприяти інтеграції нашого суспільства.
Додаток 1.
Таблиця Д1. На яку соціальну дистанцію готові допустити жителі України представників декількох соціальних категорії, % . Жовтень 2024
[1] Див., наприклад, Міжетнічні упередження в Україні, жовтень 2023 // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1364&page=1&t=10 [2] Н. Паніна, Є. Головаха. Національна толерантність та ідентичність в Україні // https://kiis.com.ua/materials/articles/Sociological%20journal%202006%20%233-4.pdf [3] Ставлення українців, які зараз перебувають на території України, до українських біженців у Європі // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1160&page=1 [4] Багаторівневе врядування в Україні в умовах широкомасштабного російського вторгнення // https://rm.coe.int/coe-kiis-report-oct2024-ukr-f/1680b26e25 [5] Чи поділяють українці наративи «розколу» // https://www.kiis.com.ua/?lang=rus&cat=reports&id=1134&page=1 [6] Демократія, права і свободи громадян та медіаспоживання в умовах війни // https://www.kiis.com.ua/materials/pr/20220817_z/Дослідження%20Демократія,%20права%20і%20свободи%20громадян%20та%20медіаспоживання%20в%20умовах%20війни.pdf [7] Когнітивна деокупація криму // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1444&page=1 [8] Показники національно-громадянської української ідентичності // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1131&page=9
21.1.2025
|
Наші соціальні медіа: