Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 14 лютого-4 березня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», у рамках якого за власною ініціативою провів експерименти щодо того, які судові справи та вироки проти корупціонерів українці вважають справедливими. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2029 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 2,9% для показників, близьких до 50%, 2,5% для показників, близьких до 25%, 1,7% - для показників, близьких до 10%, 1,3% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Корупція лишається однією з тих проблем, яка широко представлена в медіа просторі та на яку особливо гостро реагують українці. В Україні проводяться (КМІС та іншими компаніями) численні опитування щодо оцінки поширеності та сприйняття корупції. Зокрема, з 2000-х років КМІС проводив масштабне опитування «Стан корупції в Україні» (не менше 10 000 респондентів у кожній хвилі, останні хвилі проведені за сприяння проєкту ENGAGE фінансування USAID)[1]. Після повномасштабного вторгнення були проведені дві хвилі взимку 2022-2023 року і влітку 2024 року.

Так, 92% населення вважають, що корупція є скоріше або дуже серйозною проблемою (вважають війну скоріше або дуже серйозною проблемою – 95%). При цьому якщо в 2022-2023 роках 43% вважали корупцію дуже розповсюдженою в Україні, то в 2024 році – 63%. У 2024 році 49% респондентів висловили думку, що за останні 12 місяців рівень корупції зріс (зниження помітили лише 5%, а решта вважали, що рівень не змінився або не змогли визначитися з думкою).

Водночас респондентам ставилося запитання «Чи доводилось Вам або членам Вашої родини за останні 12 місяців стикатися з будь-якими проявами корупції з боку представників державних органів, в тому числі освітніх, медичних чи інших організацій?». Тобто крім суб’єктивної оцінки поширеності корупції ми просили розповісти про власний об’єктивний досвід. І абсолютна більшість українців ні в останній хвилі 2024 року (80%), ні в попередній хвилі 2022-2023 років (81%) не стикалися особисто (або через членів родини) з проявами корупції. Стикалися – 15% у 2024 році і ті ж 15% у 2022-2023 роках.

Тобто ми бачимо ситуацію, коли особистий досвід корупції не змінився, але при цьому на суб’єктивному рівні реакція людей стала значно більш гострою. Ситуація з викривленим сприйняття небезпек дійшла до того, що у травні 2024 року у нашому запитанні (наразі ми не публікували його) «Що становить більшу загрозу розвитку України – корупція чи воєнна агресія Росії?» 48% обрали корупцію і лише 36% – воєнну агресію. Нібито має бути очевидним, що російська агресія – це екзистенційна загроза (і більшість українців це розуміють[2]). Проте питання корупції стало настільки емоційним для громадян, що це викривлює пріоритетність загроз для країни (і це створює інформаційні безпекові ризики та потенціал розхитування суспільства).

Скоріше за все, українці у медіа (особливо враховуючи, що більшість споживають інформацію з інтернет-джерел, як-от Telegram-канали тощо) регулярно бачать численні випадки арештів і розслідувань проти корумпованих чиновників. Тобто сприйняття корупції йде не через особистий досвід, а непрямо через медіа, особливо – соціальні медіа. Численні випадки арештів і розслідувань нібито мають вести до думки, що насправді боротьба з корупцією ведеться. Проте ми бачимо скоріше зворотний ефект, коли все більше українців сприймають це як доказ тотальною корумпованості і що ситуація стає гіршою.  Схожа ситуація була у 2015 році, коли населення вважало, що рівень корупції у порівнянні з періодом президентства В. Януковича суттєво зріс, у той час як дослідження показували, що цього не відбулося, а зросла кількість згадувань корупції в медіа (за часів В. Януковича не можна було писати про корупцію у владі). Людям важко відрізнити посилення боротьби з корупцією зі зростанням рівня корупції.

Ще одне з пояснень – українці не бачать реальних справедливих вироків. На початку лютого 2025 року  КМІС ставив запитання (наразі не публікували) «З яким з цих тверджень щодо покарання політиків і чиновників-корупціонерів Ви згодні в більшій мірі?» і 50% обрали варіант «політиків і чиновників-корупціонерів потрібно якомога швидше карати, навіть якщо буде порушення законів» (44% обрали варіант «політиків і чиновників-корупціонерів потрібно судити згідно із законами, навіть якщо це займе багато часу»). Те, що половина населення готові підтримати позасудові переслідування – дуже тривожна тенденція. Але вона відображає критично низьку довіру судам і прокурорам[3] і, як наслідок, сильну стурбованість неможливістю досягнути справедливість, особливо в контексті війни.

Для поглиблення розуміння, як пересічні українці сприймають (не)справедливість тих чи інших справ проти корупціонерів ми провели експеримент. Зрозуміло, кожна справа є по-своєму унікальною та включає багато моментів. Ми вирішили зупинитися на таких трьох вимірах:

• Тривалість розгляду справи в суді. Багато людей критикують, що справи розглядаються довго, навмисно затягуються тощо. У рамках експерименту ми розглядали три період: 6 місяців, 2 роки і 5 років;
• Конфіскація майна родини.Інший момент, на які звертають увагу багато людей – майно корупціонерів записане на членів родини, тому покарання корупціонера не є справедливістю, оскільки родина все одно продовжує користуватися майном, отриманим нечесним шляхом. Тому в рамках експерименту ми зазначали, чи майно родини було конфіскованим;
• Покарання корупціонеру поза штрафом. У всіх випадках ми зазначали, що корупціонер був покараний «великим штрафом». Проте також ми розглядали три варіанти покарання: умовний строк, 3 роки реального строку в’язниці і 10 років реального строку в’язниці. 

Для всіх респондентів ми робили опис чиновника-корупціонера, якого впіймали на хабарі 500 тис. доларів і якого суд визнав винним та призначив великий штраф. Крім цього, для кожного респондента випадковим чином формувався набір з кожного виміру і запитання загалом могло звучати, наприклад, таким чином:

«Уявіть, будь ласка, що чиновника-корупціонера впіймали на хабарі 500 тис. доларів. Далі відбувся суд, який тривав 2 роки. Зрештою, суд визнав чиновника винним і він мав сплатити великий штраф. Крім цього, покарання передбачало що майно родини не буде конфіскованим і  3 роки в’язниці. Для Вас особисто цей процес і покарання є справедливим чи ні?»

Усього у нас було 18 комбінацій (респонденту ставилися лише одна з них), але спочатку давайте подивимося, як кожний вимір пов’язаний із оцінкою справедливості (при «рівній» представленості елементів інших вимірів). Так, щодо тривалості розгляду можна сказати, що вона майже не має впливу за інших «рівних» умов. Тобто респонденти готові чекати довший розгляд, якщо буде необхідний результат.

Водночас конфіскація майна і строк у в’язниці мають визначальний вплив. Якщо в результаті майно не конфісковується, тоді лише 27% вважають вирок справедливим. Якщо ж має місце конфіскація – уже більшість (59%) будуть вважати ситуацію справедливою.

У разі умовного вироку лише 27% будуть вважати його справедливим. Якщо ж хоча би буде призначено 3 роки в’язниці, то 43% будуть вважати вирок справедливим. Якщо буде призначено реальний строк у вигляді 10 років – 58% будуть вважати вирок справедливим.

Таким чином, якщо вирок не включає конфіскацію майна родини і не включає хоча би невелике, але реальне ув’язнення, українців не будуть вважати його справедливим. Водночас у разі наявності цих компонентів вироку українців готові толернатно реагувати на тривалий розгляд. Якщо респонденти не говорили, що вирок є «повністю справедливим», ми ставили додаткове відкрите запитання, чому не вважають так. Результати для кожної комбінації наведені в додатку, але фактично мова йшла про вимогу більш жорсткого покарання. Зокрема, якщо немає реального строку – значний акцент на важливості саме в’язниці. Якщо немає конфіскації – багато хто говорив, що вона обов’язково має бути. Водночас досить мало респондентів висловлювали обурення тривалим терміном розгляду справи.

Графік 1. Для Вас особисто цей процес і покарання є справедливим чи ні?

У таблиці нижче дані наведені для кожної з 18 комбінацій. Нагадаємо, що респонденту зачитувалася лише одна комбінація, тому на кожну комбінацію у нас було в середньому 100-120 відповідей. Це означає вищу похибку і тому деякі відмінності пояснюються саме нею.

Отже, як ми і зазначали, якщо має місце конфіскація майна і 10 років реального строку, 74-80% будуть вважати вирок справедливим незалежно від тривалості розгляду. Також більшість (58-62%) незалежно від розгляду будуть готові сприйняти як справедливий вирок з конфіскацією майна і 3 роками в’язниці.

У випадку всіх інших випадків, де немає конфіскації та/або немає реального строку, менше половини українців вважають вирок справедливим. Наприклад, навіть у разі 10 років в’язниці при короткому (6 місяців) розгляді, але без конфіскації, уже 46% будуть вважати вирок справедливим (і 49% – несправедливим). Водночас при короткому розгляді і конфіскації майна, але з умовним строком, 41% будуть вважати справедливим (57% будуть вважати несправедливим). Якщо ж вирок не буде включати конфіскації та буде передбачати лише умовний строк або строк 3 роки, то не більше чверті будуть вважати його справедливим (і переважна більшість будуть вважати несправедливим).

Таблиця 1. Для Вас особисто цей процес і покарання є справедливим чи ні?

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Реакція української громадськості на вбивство в Мадриді 21 травня 2025 року А. Портнова дуже добре ілюструє і відображає настрої населення на запит на справедливість, навіть якщо мова йде про позасудове переслідування. Треба розуміти, що це (позасудові переслідування) суперечить євроінтеграційній політиці, але не варто ігнорувати жагу покарання, яку вимагають українці. Критично низька довіра системі забезпечення справедливості є вже не просто тривожною тенденцією, але гучним дзвоном небезпеки, що вимагає якнайскоріших дій.

У цьому контексті (крім, власне, ефективних дій) важливою є адекватна комунікація від органів влади і правосуддя. Сухі коментарі та заплутані посилання на законодавство, коли треба пояснити, чому вирок досі не ухвалено або чому він слабкий, лише дратують населення, посилюють упевненість у «круговій поруці» та зневірюють у можливості досягнення справедливості. Сам факт арешту або відкритої справи проти нібито корумпованого чиновника в очах українців не означає досягнення справедливості і не означає, що боротьба з корупцією взагалі ведеться. Як ми бачимо, українці гнучкі і готові чекати навіть 5 років, але за підсумками їм важливо бачити, що справу не зам’яли, а фігурант не відбувався невеликим штрафом і умовним строком (і при цьому родина продовжує демонструвати рівень життя, що свідчить про нечесні джерела доходів). Тому коли в медіа правоохоронці та представники влади успішно повідомляють про чергову гучну справу, реакція громадськості часто є доволі стриманою (якщо не цинічною), тому що немає певності у доведенні до справедливого завершення.

Проте ця ситуація не стосується винятково дій влади та органів у сфері правосуддя. Медіа відіграють дуже значну роль у формуванні громадської думки і важливо відповідально підходити до висвітлення антикорупційної діяльності. Як ми зазначали на початку, хоча особистий досвід корупції не зріс, але суб’єктивно люди відчувають, що корупції стає все більше. Часто новини висвітлюються таким чином, що складається враження безнадійної корумпованості. Зрозуміло, емоційна подача інформації приваблює більше читачів та глядачів, але довгостроково це має негативний вплив на громадські настрої. Ми вже бачимо нездорову ситуацію, коли корупція сприймається більшою загрозою, ніж повномасштабна війна, і так не має бути.

Також важливо звернути увагу, що типове для України обговорення корупції (як з боку політиків, так і з боку медіа і громадських активістів) часто зводиться до конкретних персоналій (конкретний політик, чиновник, бізнесмен тощо). Ці персоналії демонізовані, представляються уособленням корупції і проти них ведеться самовіддана священна війна. Але значно менше уваги приділяється розбудові інституцій та інституційним змінам. Звісно, пересічному українцю легше говорити про корупцію, коли вона уособлюється кимось конкретним (і нібито тоді навіть легше боротися – просто треба прибрати нечесну людину). На це часто розрахована комунікація як політиків, так і медіа і громадських активістів з гучними індивідуальними розслідуваннями. Розслідування проти «пробілів» / «недосконалостей» інституцій чи законодавства буде виглядати значно менш цікавим.

Тому ми закликаємо сфокусуватися насамперед на інституційних змінах, які запустять / прискорять процес трансформації ситуації. Окремі історії є важливими і винні мають понести справедливе покарання. Проте навіть якщо тисяча українських політиків, чиновників, бізнесменів опиняться за ґратами, без інституційних трансформацій нічого не зміниться і ми отримаємо нову тисячу людей, які перетворилися на корупціонерів у нинішній системі.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Також ми хотіли би поставити запитання щодо правосуддя в Україні.

Уявіть, будь ласка, що чиновника-корупціонера впіймали на хабарі 500 тис. доларів. Далі відбувся суд, який тривав … [ВИПАДКОВО ОДИН ІЗ РІВНІВ З ТАБЛИЦІ, ПІДСВІТИТИ ЧЕРВОНИМ ОПЕРАТОРУ]. Зрештою, суд визнав чиновника винним і він мав сплатити великий штраф. Крім цього, покарання передбачало … і … [РАНДОМІЗАЦІЯ РІВНІВ І ДЛЯ КОЖНОГО РІВНЯ ОБРАТИ ОДИН ВАРІАНТ].

Для Вас особисто цей процес і покарання є справедливим чи ні?

Приклад:

Уявіть, будь ласка, що чиновника-корупціонера впіймали на хабарі 500 тис. доларів. Далі відбувся суд, який тривав 2 роки. Зрештою, суд визнав чиновника винним і він мав сплатити великий штраф. Крім цього, покарання передбачало:

1. 1.       Що майно родини НЕ буде конфіскованим
2. 2.       і  3 роки в’язниці

[ЯКЩО 1-2 АБО 5] А чому Ви не вважаєте справедливим?

[ЯКЩО 3] А чому Ви не вважаєте повністю справедливим?

Розподіл відповідей на відкрите запитання, чому не вважають повністю справедливим (% серед тих, хто вважає вирок скоріше / зовсім несправедливим, скоріше справедливим або які не визначилися з думкою)

Продовження таблиці

Продовження таблиці