Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 19 вересня-5 жовтня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингове запитання про сприйняття боротьби з корупцією, а також запитання, чи варто на період повномасштабної війни критикувати владу. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1008 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС регулярно ставить запитання про сприйняття українцями проблеми корупції в країні. Так, ми нещодавно оприлюднювали результати опитування, згідно з якими 71% українців вважають, що з початку повномасштабної війни рівень корупції зріс[1].

Водночас потрібно розуміти, що інтенсивне медіа висвітлення діяльності правоохоронних органів та журналістських розслідувань може як свідчити про серйозні спроби боротьби з корупцією, так і, навпаки, частиною населення сприйматися як чергове свідчення тотальної, практично безнадійної просякнутості українського суспільства корупцією. Тому з вересня 2023 року ми ставимо запитання, як саме українці сприймають боротьбу з корупцією. Результати представлені далі в пресрелізі.

Крім цього, важливим є питання, наскільки доцільно зараз критикувати владу за можливі хибні дії чи прорахунки. Ми ставили це запитання в травні 2024 року і повторно поставили зараз, щоб розуміти, як змінилися настрої населення. Ці результати також висвітлюються в пресрелізі.

Як можна бачити на графіку 1 нижче, між 2023 і 2024 роками з 59% до 48% стало менше тих, хто більш оптимістично дивився на боротьбу з корупцією в Україні (і з 36% до 47% більше – тих, хто вважав країну безнадійно корумпованою). Якщо в 2023 році більшість усе-таки вважали, що є реальні спроби долати корупцію, то в 2024 році ми бачили паритет думок оптимістів і песимістів.

Наразі, станом на початок жовтня 2025 року, 56% українців вважають, що в Україні є дійсно спроби боротися з корупцією. Водночас частка тих, хто вважає Україну безнадійно корумпованою – 40%. Тобто між 2024 і 2025 роками сприйняття покращилося, хоча показники лишаються трохи гіршими за показники 2023 року.

Графік 1. У ЗМІ регулярно з’являлася інформація про корупційні розслідування, затримання, арешти тощо. Для Вас особисто, це скоріше свідчення, що…

У випадку питання доцільності критики дій влади нас цікавило, чи українці прагнуть більш жорсткої, безкомпромісної критики, чи вони скоріше схиляються до конструктивної критики окремих дій влади (чи взагалі категорично проти жодної критики).

Отже, лише 8% українців вважають, що владу взагалі не можна критикувати (і частка тих, хто так думає, з 2024 року знизилася з 13%). Натомість 90% згодні, що критика влади має бути присутня (ріст з 81% порівняно з 2024 роком).

Водночас більшість респондентів (58% з цих 90%) вважають, що критика має бути «виваженою і конструктивною, щоб не розхитувати ситуацію в країні». На саме жорсткій і безкомпромісній критиці наполягає меншість – 32%. Порівняно з 2024 роком частка тих, хто наполягає на жорсткій критиці не змінилася, а частка тих, хто наполягає на конструктивній критиці – зросла.

Графік 2. Деякі люди вважають, що на період війни не можна критикувати дії влади, щоб не розхитувати ситуацію. Інші вважають, що важливо зберігати можливість критикувати, щоб можливі помилки були виправлені та враховані на майбутнє. А з якою з цих думок Ви погоджуєтеся в більшій мірі?

На графіку нижче наведені дані, як ставляться до критики влади ті, хто оптимістично / песимістично сприймає боротьбу з корупцією в Україні. Серед тих, хто вважає Україну безнадійно корумпованою, більше тих, хто наполягає на безкомпромісній критиці, але навіть серед них таких лише близько половини (45%). Водночас 54% тих, хто вважає Україну безнадійно корумпованою, виступають за конструктивну критику або проти критики взагалі.

Графік 3. Доцільність критики влади у розрізі того, як українці сприймають боротьбу з корупцією

У цьому опитування ми також ставили запитання про готовність українців до територіальних втрат для завершення війни[2]. У таблиці нижче наведені дані, як ставляться до територіальних втрат ті, хто мають різне сприйняття боротьби з корупцією, і ті, хто мають різне ставлення до доцільності критики влади.

Як можна бачити, ті, хто вважають Україну безнадійно корумпованою, у більшій мірі готові до територіальних втрат. Зокрема, серед них 34% готові до офіційно визнання окремих територій частиною Росії (проти 22% серед тих, хто бачить спроби боротьби з корупцією), а 25% готові навіть передати Росії території, які зараз під контролем України (проти 15%). Хоча при цьому підкреслимо, що більшість тих, хто критично оцінює боротьбу з корупцією, усе-таки проти найважчих вимог в контексті територій (тобто проти офіційного визнання чи передачі під контроль Росії неокупованих територій).

У контексті ставлення до критики влади тенденції доволі подібні, хоча в слабшій мірі. Так, ті, хто виступають за жорстку і безкомпромісну критику, у дещо більшій мірі готові до територіальних втрат. Проте серед них більшість усе одно проти найважчих територіальних вимог.

 Таблиця 1. Готовність до територіальних поступок залежно від сприйняття боротьби з корупцією та ставлення до критики влади

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Корупція і відповідальність влади за її подолання лишаються дуже важливим і дражливим питанням для українського суспільства. Лунають різні міркування з цього приводу, але ми пропонуємо ознайомитися із публікацією Ярослава Грицака «Про корупцію, війну та історію»[3]. Так, у публікації є пропозиція «… перестати говорити про Україну як про дуже корумповану країну, варто говорити про Україну як про країну, що бореться з корупцією».

 Як показують наші результати, наратив про «безнадійно корумповану Україну» пов’язаний із вищою часткою тих, хто готовий на будь-які, навіть найважчі, умови для завершення війни. У нашій іншій публікації в найближчий час ми також покажемо, що ті, хто вірять у такий наратив, значно менше оптимістично оцінюють майбутнє України. Вістря інформаційної війни – це розповсюдження ворогом уявлень про масове ухилення від служби і про тотальну корупцію (бо це зменшує мотивацію населення йти до війська і зменшує підтримку України серед країн-донорів). І це додає до сприйняття України як тотально корумпованої. Тобто поширення і вкорінення серед української громадськості такого наративу серйозно підриває національну безпеку.

Дуже зручно (і, звісно, на це є підстави) перевести стрілки на владу і покласти на неї всю відповідальність: оскільки немає – з точки зору пересічного громадянина – видатних успіхів за короткий період у боротьбі з корупцією, то поширеність такого наративу є винятково наслідком неефективних дій влади. Проте це буде популістським і безвідповідальним підходом, оскільки довгострокова розбудова інституцій та довгострокова стратегія зменшення корупції є справою всього суспільства – від чиновників у владних кабінетах до пересічних громадян.

Особлива відповідальність лежить на медіа спільноті та «профільних» громадських активістах, які своїми викриттями і розслідуваннями емоційно збурюють і без того психологічно втомлену українську громадськість. Як показують наші результати, більшість українців підтримують саме конструктивну критику влади. Це цілком сумісно із просуванням більш оптимістичного наративу про корупцію («Україна – країна, яка бореться з корупцією»), тому для спільного блага було би чудово, щоб чергові сенсаційні викриття і розслідування слідували такому підходу.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Деякі люди вважають, що на період війни не можна критикувати дії влади, щоб не розхитувати ситуацію. Інші вважають, що важливо зберігати можливість критикувати, щоб можливі помилки були виправлені та враховані на майбутнє. А з якою з цих думок Ви погоджуєтеся в більшій мірі?

У ЗМІ регулярно з’являлася інформація про корупційні розслідування, затримання, арешти тощо. Для Вас особисто, це скоріше свідчення, що… РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ