Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 листопада-29 грудня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, як українці бачать майбутнє України. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1001 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС продовжує досліджувати, наскільки оптимістичними / песимістичними є українці. Зокрема, за останні декілька років КМІС регулярно ставив запитання, яким українці бачать майбутнє України через 10 років – як процвітаючої країни-члена ЄС чи, навпаки, як зруйнованої країни із значним відтоком населення.

Як можна бачити на графіку нижче, з жовтня 2022 року і до травня 2025 року була стабільна тенденція до зниження оптимізму в українському суспільстві і в травні 2025 року ми вперше зафіксували переважання песимістичних настроїв. Так, у травні 2025 року 47% вважали, що через 10 років Україна буде країною із зруйнованою економікою і великим відтоком населення – проти 43%, які вважали, що через 10 років Україна буде процвітаючим членом ЄС.

Утім, далі, у другій половині 2025 року, ми спостерігаємо відновлення оптимістичних настроїв – частка оптимістів спочатку зросла до 56% на початку жовтня і далі до 64% у грудні. Натомість з 47% у травні до 21% у грудні стало менше тих, хто вважає, що через 10 років Україна буде зруйнованою країною із значним відтоком населення. Показники оптимізму на кінець 2025 року навіть трохи перевершили показники на кінець 2024 року, хоча й лишаються нижчими, ніж були в 2022-2023 роках.

Графік 1. Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років?

У таблиці нижче рівень оптимізму наведений залежно від відповідей на інші запитання та серед окремих соціально-демографічних категорій. Як можна бачити, вищий рівень оптимізму серед тих, хто довіряє Президенту (74% проти 47%, які не довіряють), серед тих, хто бачить зрушення в боротьбі з корупцією (75% проти 46%, які вважають Україну «безнадійно корумпованою») та серед тих, хто вважає, що Європа лишається надійним союзником (73% проти 53%, які вважають, що Європа тисне на Україну для несправедливого миру).

У випадку різних соціально-демографічних категорій ситуація доволі подібна і незалежно від регіону проживання, статі, віку, військової служби та рівня достатку більшість вважають, що через 10 років Україна буде процвітаючою країною-членом ЄС.

Окремо зазначимо дані у розрізі віку, а саме – серед української молоді до 30 років (оскільки це важливо в контексті еміграційних настроїв та демографічних перспектив). Так, серед респондентів у віці 18-29 років 64% відповіли, що Україна через 10 років буде процвітаючою країною.

Таблиця 1. Якою бачать Україну через 10 років залежно від відповідей на інші запитання та в розрізі соціально-демографічних категорій

У цьому опитування ми також ставили запитання про ставлення до російського мирного плану та скільки ще готові терпіти війну[2]. У таблиці нижче наведені дані, як на ці запитання відповідали ті, хто оптимістично / песимістично оцінюють майбутнє України.

Як можна бачити, ті, хто песимістично оцінюють майбутнє країни, у більшій мірі готові схвалити російський мирний план, а також серед них менше тих, хто готовий терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Так, серед них загалом 27% можуть прийнятий російський мирний план – проти 14% серед тих, хто оптимістично оцінює майбутнє України (разом з цим підкреслюємо, що і серед песимістів переважна більшість відкидають російський мирний план). І також якщо серед оптимістів 68% готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно, то серед песимістів – 51% (що хоча і є нижчим показником, але також показує, що серед песимістів значна частина зберігають запас міцності для продовження опору ворогу).

 Таблиця 3. Готовність до територіальних поступок залежно від оптимістичних / песимістичних оцінок щодо єдності і майбутнього

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Наратив про «похмуре і безрадісне майбутнє України» деморалізує людей і посилює думку, що немає сенсу в опору ворогові. І хоча наразі серед песимістів переважають думки на користь продовження опору російському ворогові, але ми все-таки бачимо більшу схильність іти на «будь-який мир». Тому поширення такого наративу завдає серйозного удару по безпеці України. Російський ворог це розуміє і докладає багато ресурсів, щоб переконати українців у безперспективності своєї країни.

Тому нам усім, кому небайдужа доля України, варто говорити, що хоч шлях наш і тернистий (і часто у форматі «два кроки вперед, один крок назад»), але ми рухаємося до зрештою кращого майбутнього. Попереду для нас і наших дітей чекають кращі часи, але для цього ми маємо зараз докласти всіх необхідних зусиль, щоб вистояти в цей надскладний період.

Окремої уваги заслуговує динаміка протягом 2025 року. Якщо аналізувати результати громадських настроїв з 2022 до середини 2025 року, то може скластися враження невблаганного і незворотного процесу деморалізації (оскільки в кожному наступному опитування від жовтня 2022 року ми бачили лише зниження показників оптимізму). Проте в другій половині 2025 року тенденція стала оберненою і ми спостерігали суттєве підвищення оптимізму.

Відкритим лишається питання про фактори, які сприяли підвищенню рівня оптимізму в другій половині 2025 року. Одне з можливих пояснень: після обрання Дональда Трампа Президентом США наприкінці 2024 року серед українців був обережний оптимізм щодо наближення завершення війни. Проте одразу з лютого 2025 року відбувалося те, що експерти влучно описували, як «жорстка посадка», оскільки заяви і дії Президента США виявилися шокуючими для багатьох українців. Можливо, у першій половині 2025 року відбулася і «жорстка посадка», і разом з цим адаптація до нових реалій. Після такої адаптації українці могли почати спокійніше реагувати на нову реальність. Крім цього, якщо до початку 2025 року багатьом складно було уявити, як Україна зможе протистояти Росії без істотної підтримки США, то 2025 рік показав, що навіть за умови обмежень від США Україна разом з європейськими союзниками здатна продовжувати ефективний опір. 

У будь-якому випадку важливо, що навіть якщо ми бачимо негативний тренд (який до того ж може бути сталим у відносно тривалий період), його варто сприймати не як ознаку приреченості країни, а як заклик до дій – ми маємо аналізувати причини та вдаватися до дій, щоб виправити ситуацію (бо «плач не дав свободи ще нікому, а хто борець, той здобуває світ»).  

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ