Пресреліз підготував президент КМІС Володимир Паніотто

Упродовж 19 вересня-5 жовтня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про ставлення до тих чи інших етнічних груп за шкалою соціальної дистанції Богардуса. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1008 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% - для показників, близьких до 10%, 1,8% - для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Основні результати:

• Найнижча соціальна дистанція в Україні – до україномовних українців і російськомовних українців, далі йдуть євреї-жителі України, канадці та німці (з близькими значеннями показника). Найбільша соціальна дистанція, як і раніше – до росіян-жителів Росії, потім – до білорусів-жителів Білорусі та українців-жителів Росії;
• У 2022-2025 роках соціальна дистанція до більшості етнічних груп зросла, тобто ставлення дещо погіршилося. Найбільш помітно – до поляків і російськомовних українців, тоді як до росіян-жителів України і німців вона дещо зменшилася;
• Після покращення ставлення до союзників у 2022-2023 роках у 2024-2025 роках спостерігається певне зростання соціальної дистанції і до них (канадців, американців), хоча воно залишається відносно невеликим.
• Загальний рівень ксенофобії у 2025 році становить 4,3 балу, що дещо вище, ніж у 2023 році, але в цілому залишається на середньому рівні: більшість населення готова приймати представників інших етнічних груп як сусідів, колег або жителів України, але не як членів родини чи близьких друзів.

Зазвичай ми наводимо специфічну методологічну інформацію (наприклад, деталізація формулювань запитань тощо) у додатках, але в цьому випадку необхідні попередні пояснення. З 1994 року КМІС проводить дослідження ставлення населення України до деяких етнічних і соціальних груп. Це дослідження проводиться за шкалою американського соціолога Еморі Богардуса (адаптованою Н. Паніною). Для кожної етнічної групи з переліку респонденти мають відповісти, наскільки близькі стосунки вони готові допустити з представниками кожної з груп. Це називається соціальною дистанцією. Мінімальна соціальна дистанція – 1 (згоден допустити як члена родини), максимальна – 7 (не пускав би в Україну).Часто рівень соціальної дистанції інтерпретують як рівень упереджень до тієї чи іншої групи.

А зараз я буду зачитувати Вам назви деяких соціальних і національних груп. Для кожної групи скажіть, Ви згодні допустити її представників … . Оберіть усе, що підходить.

 І т.д., перелік груп у додатку

На графіку 1 наведена соціальна відстань (середній індекс, отриманий за допомогою шкали Богардуса) від населення України до тих чи інших етнічних груп.

Графік 1. Соціальна дистанція від дорослого населення України до деяких етнічних груп (шкала Богардуса), вересень-жовтень 2025 року

Найменша соціальна дистанція – до україномовних українців (індекс 2,4) і російськомовних українців (3.5), що свідчить про готовність більшості респондентів допускати представників цих груп до найближчих соціальних контактів – як членів родини та близьких друзів.

Далі йдуть євреї-жителі України, канадці та німці (індекси в межах 3,9), тобто ставлення до цих груп є доволі близьким і різниця між ними незначна.

Наступну групу формують поляки, французи та американці (індекси близько 4,0-4,1), після яких ідуть білоруси-жителі України (4,5) і румуни (4,7). Вищий рівень соціальної дистанції спостерігається щодо росіян-жителів України (4,8), африканців (5,2) і ромів (5,3).

Ще більш віддаленими є білоруси-жителі Білорусі (5,6) та українці-жителі Росії (5,6).

Найбільша соціальна дистанція, як і очікувалося в умовах війни – до росіян-жителів Росії (6,5), що є максимальним значенням серед усіх груп і свідчить про дуже високий рівень відчуження. Переважна більшість (80%) не допускали б росіян навіть як туристів.

Якщо порівнювати ці дані з 2022 роком (див. таблицю нижче), то ми бачимо, що в цілому соціальна дистанція до більшості етнічних груп зросла, тобто ставлення дещо погіршилося. Це можна пояснити зменшенням ефекту «гуртування навколо прапора» та накопиченням втоми від війни. Відомо, що погіршення ситуації впливає і на підвищення рівня міжетнічної нетолерантності. Найбільш помітне зростання соціальної дистанції спостерігається щодо поляків (+1.1 бала). У 2022-2023 роках ставлення до поляків було одним із найкращих і залишалося стабільно позитивним, що пояснювалося роллю Польщі як одного з ключових союзників України після початку повномасштабного вторгнення. Імовірно, погіршення ставлення пов’язане насамперед із напруженням у двосторонніх відносинах, яке виникло у 2023-2024 роках. Зокрема, значний резонанс мали конфлікти навколо експорту українського зерна, коли польські фермери блокували кордон і виступали проти імпорту української аграрної продукції. Ці події широко висвітлювалися в українських медіа і могли формувати у частини населення відчуття несправедливого ставлення з боку Польщі. Крім того, на суспільні настрої могли вплинути і політичні дискусії між Україною та Польщею, зокрема щодо історичної пам’яті (Волинська трагедія) та окремі жорсткі заяви політиків з обох сторін. Навіть якщо ці питання не є центральними для більшості громадян, їх активне обговорення в інформаційному просторі могло підсилювати соціальну дистанцію. Разом з тим, навіть попри це погіршення, ставлення до поляків залишається значно кращим, ніж до більшості інших груп із вищою соціальною дистанцією, і навряд чи йдеться про глибоку зміну базових установок – радше про реакцію на конкретні події останніх років.

Помітно зросла соціальна дистанція до російськомовних українців (+0.7 балу). Разом з цим вони все одно залишаються найближчою групою до населення України після україномовних українців.

У меншій мірі зміни стосувалися канадців і американців (+0.4 балу) та африканців (+0.3 балу). Також дещо зросла дистанція до ромів, румунів і білорусів – жителів Білорусі (приблизно на 0.2-0.3 бала). Це свідчить про певне загальне підвищення соціальної дистанції навіть щодо груп, до яких раніше ставлення було більш позитивним або стабільним.

Водночас для окремих груп ми бачимо зменшення соціальної дистанції, тобто покращення ставлення. Зокрема, це стосується росіян-жителів України (-0.3 балу) та німців (-0.1 бала), хоча ці зміни є відносно невеликими.

Ставлення до євреїв-жителів України, білорусів-жителів України та французів змінилося незначно (у межах ±0.1-0.15 балу), тобто залишилося відносно стабільним.

Соціальна дистанція до росіян-жителів Росії залишається найвищою і практично не змінилася (зростання лише на 0.1 бала), що підтверджує стабільно дуже високий рівень відчуження до цієї групи в умовах війни.

Загалом результати показують, що після періоду покращення ставлення до союзників у 2022-2023 роках, у подальшому (до 2025 року) спостерігається певне загальне зростання соціальної дистанції, тобто підвищення соціальної відокремленості щодо більшості груп, хоча ці зміни для багатьох із них залишаються помірними.

Таблиця 1.  Динаміка соціальної дистанції від дорослого населення України до деяких етнічних груп з вересня 2022 до вересня 2025.

Для інтерпретації наших результатів слід взяти до уваги, що деякі групи проживають тільки за межами України (наприклад, американці, французи), деякі – переважно в Україні (українці, кримські татари), а деякі – і в Україні, і за її межами (наприклад, росіяни, білоруси). У шкалі Богардуса, що була адаптована в 1994 році, такого розділення не було, і шкала використовувалася без цього розділення до 2022 року (цей недолік був давно зрозумілий, ми навіть проводили деякі експерименти з порівняння результатів, але не хотіли втратити динаміку за багато років). У результаті раніше частина респондентів мали на увазі громадян України, частина – громадян іншої держави, що ускладнювало інтерпретацію даних. Щодо росіян і білорусів ця різниця не виглядала неприродною до 2013 року, 90% населення України позитивно ставилися до Росії і ще більший відсоток – до росіян, вони займали друге місце в ієрархії за шкалою Богардуса після самих українців. У 2022 році ми розділили росіян на жителів України і Росії та білорусів теж на жителів України і Білорусі, а результати по цих двох групах для порівняння з періодом до 2022 року – це середня арифметична ставлення до росіян-жителів Росії і росіян-жителів України, і аналогічно для білорусів. Щодо євреїв, то ми запитували тільки про євреїв-жителів України.   На графіку 2 – порівняння результатів опитування 1994, 2013 та 2025.

Графік 2. Порівняння соціальної дистанції від дорослого населення України до деяких етнічних груп у 1994, 2013 та 2025.

Примітка: Лініями на графіку показано етнічні групи, які змінили свою позицію в ієрархії на 3 і більше позицій.

Як бачимо, і у 1994 році, і в 2013 році ставлення українців до росіян і білорусів було кращим, ніж до всіх інших етнічних груп. Зазначимо, що воно було найкращим протягом всього періоду спостережень, більше 25 років, навіть після 2013 року соціальна дистанція до росіян і білорусів була найменшою після самих українців, вони займали 2 та 3 місце за соціальною відстанню після українців. Ситуація змінилася тільки після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Зараз ставлення до росіян – найгірше серед всіх етнічних груп (більше 80% респондентів не хоче їх бачити навіть як туристів), а ставлення до білорусів – майже найгірше (ця оцінка є середньою від ставлення до білорусів-жителів Білорусі і білорусів-жителів України, тому це не передостання позиція; а ставлення до білорусів-жителів Білорусі, як видно з таблиці 1, є гіршим, ніж до всіх етнічних груп, крім росіян).  Ми бачимо з графіку 2,  що росіяни і білоруси змістилися з початку списку на його кінець, ставлення до євреїв і канадців значно покращилося, а інші етнічні групи змінили своє місце в ієрархії не більше, ніж на 1-2 позиції.

Соціальна відстань до росіян-жителів Росії становить 6.5 при максимумі 7  (нагадаємо, 7 – «не пускав би в Україну») і вища ніж до будь-якої етнічної групи за понад 30 років вимірювання соціальної дистанції. Дещо нижча, але теж дуже висока відстань до білорусів-жителів Білорусі – 5.6 (див. таблицю 1).  Соціальна відстань також значно зросла порівняно з 2013 роком.  На жаль,  дещо погіршилося також ставлення до росіян і білорусів, що мешкають в Україні. Ставлення до євреїв-мешканців України покращилося з 2013 року і зараз вони (разом з канадцями і німцями) – найближчі до українців.

На графіку 3 наведена динаміка індексу ксенофобії, який розрахований як середня соціальна дистанція до 13 етнічних і лінгво-етнічних груп (крім того, як вже було сказано, для росіян і білорусів у 2022-2025 роках ми використали середнє арифметичне дистанцій для мешканців України і мешканців Росії, і аналогічно для мешканців Білорусі). Назва індексу умовна (можна було б назвати його і індексом толерантності), цей індекс ми розглядаємо як показник, який хоча й не вимірює ксенофобію (або толерантність) безпосередньо, але пов’язаний із рівнем ксенофобії (взагалі ж ксенофобія є складним багатовимірним явищем і не може бути охарактеризоване одним показником).

Графік 3. Динаміка рівня ксенофобії в Україні з 1994 до 2025 року (середнє для 13 етнічних груп значення соціальної дистанції за шкалою Богардуса)

Як бачимо, рівень ксенофобії в Україні зростав з деякими коливаннями з 1994 до 2007 року, він зріс за цей період з 3,5 до 4,3 балу. З 2008 до 2013 року індекс знизився до 4,0 балу. Далі індекс ксенофобії коливається довкола цього значення, у жовтні 2022 року він фактично дорівнював 4 (точніше 3,99), потім трохи знизився до 3,7, а зараз підвищився до 4,4[1]. Цей рівень не є високим, він показує, що для більшості етнічних груп населення України підтримує дистанцію 3, 4 або 5 (тобто не хотіли б, щоб представники цих етнічних груп були членами їх родин і близькими друзями, але готові їх бачити сусідами, колегами по роботі і жителями України).  У таблиці Д1 у Додатку є розподіл для кожної етнічної групи.

Коментар президента КМІС В. Паніотто:

Як відмічалося і в пресрелізах попередніх років, рівень ксенофобії в Україні не є високим, але і не є дуже низьким, індекс ксенофобії (середнє значення соціальної дистанції) приблизно дорівнює 4.0. Н. Паніна і Є. Головаха вважають, що значення, які менше 4.0, свідчать про відкритість (толерантність), а значення від 4 до 5 – про національну відокремленість (бажають у сім’ї та з друзями спілкуватися з представниками своєї етнічної  групи, а із сусідами та на роботі готові спілкуватися з іншими  групами). Рівень ксенофобії в Україні в цілому є середнім між відкритістю і національною відокремленістю.

Незважаючи на війну,  рівень ксенофобії в Україні в цілому залишається стабільним.  Але ставлення до росіян-мешканців Росії і білорусів-мешканців Білорусі очікувано значно погіршилося. 

Неочікуваним є те, що ставлення до росіян і білорусів, що мешкають в Україні, теж погіршилося. Негативним явищем є також погіршення ставлення до російськомовних українців. У чому тут причина?  Не можна виключати і методологічні причини. У додатку наводяться результати методичного експерименту, який показує чутливість результатів від формулювання запитання.

Але можливо, що погіршення ставлення до росіян-жителів України і до російськомовних українців пов’язано з тим, що до початку широкомасштабної війни серед них був вищий відсоток тих, хто підтримує проросійські партії, ніж серед україномовних українців. Але зараз ситуація радикально змінилася. Усі опитування КМІС і інших соціологічних компаній після 24 лютого 2022 року засвідчують, що хоча громадяни України, що є етнічними росіянами, і російськомовні українці і дещо відрізняються за своїми поглядами, але насправді більшість із них цілком є проукраїнськи налаштованими громадянами. Наприклад, серед них більшість виступають і за членство в ЄС та НАТО. В Україні дуже сильно зменшилася (за деякими показниками майже зникли) регіональна і мовно-етнічна диференціація. Жахлива дійсність швидко розвіяла ілюзії прихильників Росії про можливість співробітництва з цією країною і зробила їх противниками Росії і прихильниками НАТО. Можливо, не всі усвідомлюють ті радикальні зміни, що відбулися у нашому суспільстві. 

Ми маємо усвідомити цю нову реальність, наші громадяни – і етнічні росіяни, і російськомовні українці, і представники інших етнічних груп – пліч-о-пліч боряться з ворогом. Ворог знаходиться не серед нас, а веде активну інформаційну війну, щоб посіяти між нами ворожнечу, зокрема, і між мовно-етнічними групами. Ми маємо уважно слідкувати за міжетнічними стосунками громадян України, щоб протистояти негативним тенденціям, які можуть знизити інтегрованість нашого суспільства. 

Додаток 1. Таблиці

Для правильної інтерпретації наведених у таблиці Д1а результатів слід взяти до уваги, що для перших 6 пунктів шкали є певна кумулятивність. Якщо людина погоджується, щоб представник тієї чи іншої групи був членом її родини, то, природно, він тим більше згоден, щоб він був другом, сусідом, колегою, жителем або гостем України. Наприклад, 43% респондентів  погоджується, щоб американці були гостями України. Це не означає, що погоджується тільки 43% , це означає, що погоджуються і ті, хто готовий допустити більш близькі стосунки, тобто реальна кількість тих, хто погоджується, дорівнює:

19%+11%+10%+6%+7%+43=96%.   Власне, не погоджуються – лише 4%.

Тому нижче наведена також таблиця Д1б з кумулятивними відсотками, де це краще видно. У кожній клітинці стоїть відсоток тих, хто готовий допустити цей рівень стосунків і всі попередні.

Таблиця Д1а. Розподіли відповідей щодо етнічних груп, вересень-жовтень 2025, %

Таблиця Д1б-кумулятивна. Розподіли відповідей щодо етнічних груп, вересень-жовтень 2025, кумулятивний %

Таблиця Д3. Індекс ксенофобії (середня соціальна відстань за шкалою Богардуса) за роками

Додаток 2. Методичний експеримент

У дослідженні було проведено невеликий методичний експеримент, спрямований на перевірку того, як формулювання запитання впливає на оцінки соціальної дистанції.

У основному блоці анкети респондентів запитували про ставлення до: росіян-жителів Росії та до росіян-жителів України. Водночас, в іншій частині анкети було використано альтернативне формулювання: «громадяни України, які є росіянами за національністю».

Таким чином, порівнюються дві близькі за змістом, але різні за акцентами категорії:

• етнонімічна («росіяни» як назва групи),
• громадянсько-етнічна (громадяни України з певною національністю).

Результати наведені у таблиці Д4.

Таблиця Д4. Результати експерименту

Отримані результати показують, що соціальна дистанція до громадян України, які є росіянами за національністю, є помітно нижчою, ніж до формулювання «росіяни-жителі України». Зокрема:

• більша частка респондентів готова допустити їх до найближчих соціальних контактів (як членів родини чи друзів – 21.5+6.5=28% проти 14.9+5=19.9%),
• менша частка займає найбільш віддалену позицію («не пускав би в Україну» – 21.2% проти 28.9%).

Ці результати свідчать, що формулювання запитання суттєво впливає на оцінки соціальної дистанції. Імовірно, формулювання «громадяни України, які є росіянами за національністю» підкреслює громадянську належність до України, що знижує соціальну дистанцію і робить групу «своєю» в очах респондентів. Натомість формулювання «росіяни-жителі України» може сприйматися більш неоднозначно і частіше асоціюватися з ширшою категорією «росіян», яка в умовах війни має негативні конотації, пов’язані з державою-агресором.

Таким чином, результати експерименту показують, що акцент на громадянській ідентичності знижує соціальну дистанцію, тоді як акцент на етнонімічній категорії може її підвищувати. Цей експеримент демонструє важливу особливість вимірювання міжетнічних установок: оцінки є чутливими до формулювання запитань і можуть змінюватися залежно від того, який аспект ідентичності – громадянський чи етнічний – актуалізується.