Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 19 вересня-5 жовтня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав моніторингове запитання про релігійну самоідентифікацію населення України. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2015 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2015 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,9%. Водночас проводився експеримент і для одного запитання (до якої конкретно Православної Церкви себе зараховують) були підготовлені 4 різні формулювання, які ставилися різним підвибіркам респондентів, близько 500 респондентів кожна. Похибка для такої підвибірки не перевищує 5,8%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Існують різні підходи до визначення релігійної самоідентифікації населення. У наших звичайних моніторингових опитуваннях ми застосовуємо наступний підхід: спочатку респондентам ставиться запитання «До якої конфесії або релігії, якщо така є, Ви себе відносите?», де перелічувалися православ’я / греко-католицизм / тощо. Далі, якщо респондент відповідав, що вважає себе православним, ставилося додаткове запитання «А до якої саме Православної Церкви Ви себе зараховуєте?» і респонденту зачитувалися тільки два варіанти: «Православна Церква України (створена після об’єднавчого Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви і частини архієреїв Української Православної Церкви Московського Патріархату)» і «Українська Православна Церква – Московський Патріархат». Варіант «Православна Церква без конкретизації» не зачитувався, але міг бути відмічений, якщо сам респондент на цьому наполягав.

Разом з цим, за нашими спостереженнями формулювання другого запитання щодо того, до якої саме Православної Церкви зараховують себе українці, може мати суттєвий вплив на відповіді респондентів. Насамперед це стосується дискусійного моменту, наскільки доцільно додавати до «УПЦ» уточнення «Московського Патріархату». З одного боку, представники цієї Церкви відмежовуються від зв’язків з Москвою і не використовують у своїй назві згадку Московського Патріархату. З іншого боку, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) опублікувала експертизу, згідно з якою УПЦ нібито зберігає зв’язки з Москвою (а багато людей просто продовжують вважати, що УПЦ зберігає підпорядкованість Москві).

При цьому всьому в соціологічних опитуваннях запитання мають бути зрозумілими і прозорими для респондентів, тобто коли ми запитуємо про, наприклад, про «ПЦУ» чи «УПЦ», респонденти мають розуміти, про кого чи що саме ми запитуємо. Саме тому з 2020 року ми ставили запитання в більш громіздкій формі, де наводилася додаткова інформація про ПЦУ. При цьому до 2022 року не було жодних питань до використання «Московського Патріархату» у назві УПЦ. Після 2022 року ми зберегли формулювання запитання для коректного аналізу динаміки, оскільки запитання мають ставитися в однаковому формулюванні, і оскільки немає однозначної аргументації, як респондентам потрібно зачитувати варіант про УПЦ, щоб було зрозуміло, про кого ми запитуємо, і щоб водночас це було коректно.

Водночас цього разу ми провели методичний експеримент і підготували 4 варіанти запитання, яке ставилося різним випадковим підвибіркам респондентів. Один варіант – наш звичайний моніторинговий, інші три – нові експериментальні. Спочатку нижче ми розглянемо динаміку релігійної самоідентифікації за нашим звичайним підходом, а потім – результати нашого експерименту.

Отже, у таблиці 1 наведена динаміка релігійної самоідентифікації населення України впродовж 2020-2025 років. Як можна бачити, порівняно із липнем 2022 року релігійна самоідентифікація майже не змінилася. Найбільше українців – 63% – продовжують вважати себе православними. Серед них найбільше – 50% серед усіх респондентів – зараховують себе до Православної Церкви України. Ще 9% зараховують себе до Православної Церкви «без конкретизації» і 3% – до Української Православної Церкви Московського Патріархату.

Далі йдуть атеїсти (16%) (при цьому варто зазначити, що серед «інших» відповідей частина респондентів говорили, що вони «агностики», «не належать до жодної Церкви», тобто не захотіли зараховувати себе до «атеїстів», але називали до певної міри близькі ідентифікації) та ті, хто зараховують себе до УКГЦ (6%). Інші варіанти обирали не більше 2% респондентів.

У 2020-2024 роках 70-72% зараховували себе до православних, тобто в 2025 році їх частка знизилася (до 63%). Тенденція до зниження простежується і щодо ПЦУ, і щодо УПЦ.  Натомість з 12% у 2024 році до 16% у 2025 році стало більше тих, хто вважаєте себе атеїстами (а порівняно з періодом до 2022 року їх частка подвоїлася – з 7-8% у 2020-2021 роках до 16% у 2025 році). В інших випадках статистично значущих змін не було. Наразі важко однозначно припускати, чи зафіксуються виявлені зміни, чи ми далі будемо бачити динаміку. У будь-якому випадку КМІС продовжить ставити це запитання для розуміння, як змінюється ситуація в українському суспільстві.

Таблиця 1. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент

* З цих 4% у 2025 році 1% відповіли, що вони є агностиками, а ще 1% – що не належать до жодної релігії.

Нижче в таблиці дані наведені в розрізі регіонів[1]. У всіх регіонах найбільше респондентів вважають себе православними і у всіх регіонах серед православних більшість зараховують себе до ПЦУ (при цьому із Заходу на Схід стає більше тих, хто зараховує себе до УПЦ – з 0% до 10% серед усіх респондентів відповідних регіонів).

Крім цього, як і раніше, якщо на Заході 19% зараховують себе до УГКЦ, то в інших регіонах – не більше 1%.

Таблиця 2. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент: регіональний вимір

А в таблиці нижче дані наведені в розрізі віку. Якщо рахувати разом атеїстів і агностиків / тих, хто не зараховує до жодної релігії, то таких серед молоді 18-29 років – 34%. Далі показник знижується до 19% серед 30-44 річних, до 16% серед 45-59 річних і до 12% серед 60+ річних.

Таблиця 3. До якої конфесії / релігії зараховує себе респондент: віковий вимір

Як ми зазначали на початку, ми провели експеримент з 3 альтернативними формулюваннями (на додачу до нашого звичайного моніторингового запитання – вважаємо його варіантом А). Різниця була наступною (порівняно із варіантом А):

Варіант Б – ми також зачитували варіант «просто православний», тобто цей варіант респонденти одразу чули серед доступних опцій:

• Православна Церква України (створена після об’єднавчого Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви і частини архієреїв Української Православної Церкви Московського Патріархату)
• Українська Православна Церква – Московський Патріархат
• Просто православний/а, не зараховую себе до якої конкретної Церкви

Варіант В – ми зачитували лише назви Церков і їх керівників, без додаткової інформації про ПЦУ і без згадування Московського Патріархату для УПЦ. Варіант «просто православний» не зачитувався:

• Православна Церква України, глава – Епіфаній
• Українська Православна Церква, глава – Онуфрій
• Просто православний/а, без визначення патріархату (не пропонувати респонденту; відмітити, тільки якщо сам респондент наполягає на цьому)

Варіант Г – ми зачитували лише назви Церкво і їх керівників, без додаткової інформації про ПЦУ і без згадування Московського Патріархату для УПЦ. Водночас варіант «просто православний» також зачитувався:

• Православна Церква України, глава – Епіфаній
• Українська Православна Церква, глава – Онуфрій
• Просто православний/а, не зараховую себе до якої конкретної Церкви

Для кращої візуалізації впливу формулювання запитання нижче на графіку наведені результати лише для православних, тобто як змінюється належність православних (якщо їх брати за 100%) залежно від формулювання запитання.

Отже, якщо у звичайному моніторинговому варіанті (з додатковою інформацією про обидві Церкви і без зачитування варіанту «просто православні») 80% зараховують себе до ПЦУ, 5% – до УПЦ, а 15% – за власною ініціативою просять зарахувати до просто православних. Якщо ж ми одразу зачитуємо варіант «просто православні», то їх частка зростає до 34%. При цьому «втрачає» і ПЦУ (зниження частки до 64%), і УПЦ (зниження частки до 2%).

Якщо ж не зачитувати додаткову інформацію і зазначити лише керівників, то 54% обирають ПЦУ, 12% – УПЦ, 34% – за власною ініціативою просять зарахувати себе до просто православних. Якщо ж одразу в такому запитанні зачитувати і варіант «просто православні», то їх частка зросте до 56% (і втрат зазнають і ПЦУ, і УПЦ).

Графік 1. До якої Православної Церкви себе зараховують (% серед православних)

Крім цього, респондентам, яким ставилися запитання В і Г (тобто яким не наводилася додаткова інформація про Церкви), ставилося додаткове відкрите запитання «А чим Українська Православна Церква, глава Онуфрій, відрізняється від Православної Церкви України, глава Епіфаній?».

Більшість респондентів (а це були ті, хто вважають себе православними) – 65% – відповіли, що вони не можуть відповісти на це запитання. Серед тих, хто зміг, більшість (23% з 35%) говорили про те, що УПЦ має зв’язки з Росією / підпорядковується Московському Патріархату (тобто був більший негативний наголос на цьому факті). Ще 9% говорили про різні Патріархати, календарі, мова тощо (ці відповіді виглядали більш нейтрально, хоча частина з них, скоріше за все, також включали негатив). Інші відповіді називалися рідше.

Графік 2. А чим Українська Православна Церква, глава Онуфрій, відрізняється від Православної Церкви України, глава Епіфаній?

відкрите запитання, % серед православних (які відповідали на варіанти В і Г)

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Отримані результати показують високу залежність релігійної структури  українського суспільства від того, як ми ставимо запитання. Тому часто різні дослідники мають різні результати і запекло сперечаються, як зараз виглядає «справжня» реальна релігійна структура України.

Ця ситуація породжує два взаємопов’язаних питання: чому саме так відбувається (тобто чому ми бачимо такі відмінні результати для різних формулювань) і який же тоді підхід більш правильний? На перше питання частина експертів можуть відповісти, що парафіяни УПЦ через страх переслідувань бояться відповідати про свою належність і тому, коли є така можливість, обирають більш «безпечний» варіант «просто православні». Проте також є і інші пояснення. Наприклад, що насправді рівень релігійної обізнаності українців є не дуже високим, багато людей погано розбираються у різниці між «ПЦУ» і «УПЦ», а релігія загалом відіграє не таку важливу роль у їх життях. Тому коли є додаткова інформація-маркери, такі люди орієнтуються на них, а коли немає – схиляються до варіанту «просто православні», що фактично є еквівалентом «важко сказати» в ситуації невисокої поінформованості та невисокої важливості для респондентів.

Для однозначної відповіді на це питання потрібні додаткові комплексні дослідження. Водночас сукупність інших дотичних результатів свідчать, що скоріше друге пояснення – про нижчу релігійну обізнаність / важливість – відіграє більшу роль (а не нібито страх переслідувань). Так, формально топ-2 державні свята для українців – це Великдень і Різдво[2]. Це можна інтерпретувати як високу релігійність, хоча за спостереженнями автора ці свята значною мірою вже мають сімейний і більш секуляризований відтінок. Ми регулярно ставимо запитання про довіру інституціям, і, наприклад, у 2012 році 62% довіряли Церкві (яка була лідером за довірою серед усіх інституцій). У 2025 році 44% довіряли Церкві, 28% не довіряли і 28% мали невизначене ставлення (хоча довіра в 2025 році трохи вища, ніж у 2024 році, але все одно суттєво нижча, ніж у 2012 році)[3]. Ми не говоримо, про яку конкретно Церкву запитуємо, але зниження довіри свідчить про те, що із словом «Церква» у меншої кількості людей виникають асоціації, які би стимулювали говорити про «довіру». Також у нинішньому пресрелізі ми бачимо, що третина молоді вважають себе атеїстами / агностиками. А дві третини православних не можуть назвати різницю між УПЦ і ПЦУ. Тобто це все свідчить, що роль релігії у житті багатьох українців є насправді не такою глибокою, як може здаватися (і цілком імовірно має інші, більш секуляризовані відтінки – наприклад, у контексті української національної ідентичності).

У контексті переслідувань КМІС у 2025-2026 роках ставив запитання про стан демократії в Україні і додатково у відкритій формі українці могли назвати ознаки руху до авторитаризму чи ознаки недостатності демократії. У таких більш нейтральних запитаннях респонденти точно могли би вільно говорити про проблеми, які вони бачать і які їх турбують. Проте лише поодинокі респонденти говорили про нібито утиски УПЦ.

У випадку ж питання, який підхід до дослідження релігійної структури населення є кращим, також немає однозначної відповіді і різні дослідники цілком легітимно можуть використовувати різні інструменти. Проте важливо усвідомлювати переваги і обмеження кожного підходу та визначати пріоритети для себе. Наприклад, якщо уникати додаткової інформації про ПЦУ і УПЦ, то в умовах, коли дві третини не можуть назвати різницю, це робитиме запитання менш зрозумілим для респондентів. Згадка ж «Московського Патріархату» очікувано викликатиме негативні конотації. Також часто є питання відстеження динаміки, коли необхідно зберігати формулювання запитання, щоб можна було коректно порівнювати з попередніми роками.

Наприклад, інша авторитетна компанія, Центр Разумкова, проводила у листопаді 2025 року своє регулярне опитування щодо релігії в Україні[4]. Опитування проводилося методом особистих (face-to-face) інтерв’ю (наше опитування – методом телефонних інтерв’ю). Центр Разумкова також використовував два запитання (як і ми), але в дещо відмінному формулюванні. Зокрема, у першому запитанні була опція «я просто християнин», яку обрали 10% респондентів. Проте у випадку УПЦ також була додаткова інформація «Московський Патріархат». Загалом же результати вийшли близькі до результатів КМІС (для моніторингового запитання КМІС) – загалом 58% вважали себе православними, з яких 42% зараховували себе до ПЦУ, 5% – до УПЦ, 10% – вважали просто православними. У нас (КМІС) дещо більше православних у цілому і тих, хто належить до ПЦУ зокрема, але стільки ж належних до УПЦ і «просто православних». Це якраз може бути наслідком, по-перше, наявності опції «я просто християнин» в опитуванні Центру Разумкова, які за її відсутності можуть «переходити» в православні, а далі більш імовірно розподілятися на користь парафіян ПЦУ.

Таким чином, результати опитування Центру Разумкова досить близькі до наших результатів. Проте все ж є відмінності, обумовлені методичними особливостями. Це дає корисну інформацію для дискусій між дослідниками та експертами. Водночас у будь-якому випадку важливо, щоб ця дискусія була спокійною і конструктивною, без емоційних необґрунтованих звинувачень.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

До якої конфесії або релігії, якщо така є, ви себе відносите? ЗАЧИТАТИ 1-9

НАСТУПНЕ ЗАПИТАННЯ, ЯКЩО В ПОПЕРЕДНЬОМУ ОБРАНО «1». ВИПАДКОВО ОБРАТИ ОДИН З ВАРІАНТІВ А, Б, В ЧИ Г

А. А до якої саме Православної Церкви ви себе зараховуєте? ЗАЧИТАЙТЕ ВАРІАНТИ 1-2. ВАРІАНТ 3 ВІДМІТИТИ, ТІЛЬКИ ЯКЩО РЕСПОНДЕНТ САМ НАПОЛЯГАЄ НА НЬОМУ

Б. А до якої саме Православної Церкви ви себе зараховуєте? ЗАЧИТАЙТЕ ВСІ ВАРІАНТИ 1-3.

В. А до якої саме Православної Церкви ви себе зараховуєте? ЗАЧИТАЙТЕ ВАРІАНТИ 1-2. НЕ ПІДКАЗУВАТИ НІЧОГО ПРО ЦЕРКВИ, ТОБТО НЕ НАДАВАТИ ЖОДНУ ДОДАТКОВУ ІНФОРМАЦІЮ (НАПРИКЛАД, НЕ ГОВОРИТИ, ЯКИЙ ПАТРІАРХАТ ТОЩО)

ВАРІАНТ 3 ВІДМІТИТИ, ТІЛЬКИ ЯКЩО РЕСПОНДЕНТ САМ НАПОЛЯГАЄ НА НЬОМУ

Г. А до якої саме Православної Церкви ви себе зараховуєте? ЗАЧИТАЙТЕ ВСІ ВАРІАНТИ 1-3. НЕ ПІДКАЗУВАТИ НІЧОГО ПРО ЦЕРКВИ, ТОБТО НЕ НАДАВАТИ ЖОДНУ ДОДАТКОВУ ІНФОРМАЦІЮ (НАПРИКЛАД, НЕ ГОВОРИТИ, ЯКИЙ ПАТРІАРХАТ ТОЩО)

ЯКЩО РЕСПОНДЕНТУ СТАВИВСЯ ВАРІАНТ В АБО Г

А чим Українська Православна Церква, глава Онуфрій, відрізняється від Православної Церкви України, глава Епіфаній? ОТРИМАТИ КОНКРЕТНУ ВІДПОВІДЬ. НЕ ПРИЙМАТИ ЗАГАЛЬНІ ВІДПОВІДІ, ЯК, НАПРИКЛАД, «ПРОСТО РІЗНІ ЦЕРКВИ» ЧИ «РІЗНІ КЕРІВНИКИ». ДІЗНАТИСЯ, ЩО, НА ДУМКУ РЕСПОНДЕНТА, ВІДРІЗНЯЄ ЦІ ЦЕРКВИ

НЕ ПІДКАЗУВАТИ НІЧОГО ПРО ЦЕРКВИ, ТОБТО НЕ НАДАВАТИ ЖОДНУ ДОДАТКОВУ ІНФОРМАЦІЮ (НАПРИКЛАД, НЕ ГОВОРИТИ, ЯКИЙ ПАТРІАРХАТ ТОЩО)

_____________________________________________________________________________________