Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 21 серпня-10 вересня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру Президенту В. Зеленському. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1003 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни, крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС регулярно відстежує рівень довіри Президенту В. Зеленському. Нижче представлені результати опитування, яке було проведене після резонансних кадрових рішень і під час протестів. Таким чином, ми можемо оцінити, як змінилася довіра до В. Зеленського за останні декілька місяців.

Ми ставили наше моніторингове запитання «Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?». У цьому формулюванні, як можна бачити, ми не «нагадуємо» респондентам, що він є Президентом. Також зазначимо, що окрім В. Зеленського ми не ставили запитання про довіру до інших публічних осіб.

Отже, відповідно до отриманих результатів 54% зараз довіряють Президенту, не довіряють – 41% (баланс довіри-недовіри – +13%). Крім цього, потрібно враховувати, що серед 54%, які довіряють В. Зеленському, 18% «повністю» довіряють, а решта 36% довіряють «скоріше». При цьому для балансу важливо розуміти, що серед тих, хто не довіряє йому, є поділ – 25% «зовсім» не довіряють, а 16% не довіряють «скоріше».

У кінці липня-на початку серпня В. Зеленському довіряли 55%, не довіряли – 40%. Тобто за останній місяць рівень довіри практично не змінився. Доцільно зазначити, що польовий етап цього опитування почався одразу після розслідування НАБУ і САП «Форест Гамп», унаслідок якого була звільнена заступниця керівника Офісу Президента І. Мудра. Також близько половини інтерв’ю були проведені вже з 4 вересня, тобто після нового розслідування «Карфаген» про Офіс Генерального прокурора, але не охопило подальші події з 14 вересня (коли екс-генеральний прокурор спробував здійснити наступ на НАБУ і САП).

Графік 1. Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?

* Опція «важко сказати» не зачитувалися респондентам. Її відмічали лише якщо сам респондент просив про це.

У таблиці нижче рівень довіри наведений серед окремих соціально-демографічних категорій. Якщо порівнювати їх за балансом довіри-недовіри, то найбільше В. Зеленському довіряють (баланс у 1.5 разу і більше вищий за загальнонаціональний, тобто від +20% і вище):

• За статтю – жінки (баланс +23%);
• За віком – 18-29 річні (+23%);
• За регіоном – мешканці Центру / Півночі (+21%), Півдня (+24%) і Сходу (+21%);
• За типом населеного пункту – мешканці сіл (+20%), міст з населенням до 20 тис. / СМТ (+26%), міст з населенням 20-99 тис. (+23%);
• За освітою – люди з повною середньою або нижчою освітою (+21%);
• За родом занять – військовослужбовці / поліцейські (+32%), студенти (+34%), безробітні (+39%).

Найменше ж довіряють В. Зеленському (баланс у 1.5 разу і більше нижчий за загальнонаціональний, тобто +9% і нижче):

• За статтю – чоловіки (баланс 0%, тобто однакова кількість довіряють і не довіряють);
• За віком – 45-59 річні (+4%);
• За регіоном – мешканці Заходу (+3%) і м. Київ (-6%);
• За типом населеного пункту – мешканці міст з населенням 100 тис. і більше (+4%);
• За освітою – люди з вищою освітою (+7%);
• За родом занять – робітники (+5%), підприємці / самозайняті / фермери (-12%), ті, хто ведуть домашнє господарство (+3%);
• За основною мовою спілкування вдома – російськомовні громадяни (-4%);
• За рівнем достатку родину – ті, хто мають низький (+8%) і дуже низький (-9%) достаток.

Таблиця 1. Рівень довіри В. Зеленському в розрізі соціально-демографічних категорій

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

В. Зеленський зберігає доволі високі показники довіри і, відповідно, легітимність як голова держави.

Водночас кумулятивний негативний ефект ряду резонансних антикорупційних розслідувань, які торкаються команди і оточення В. Зеленського, може зрештою бути незворотним. Ми маємо нагадати, що українці дуже гостро реагують на корупцію. Наприклад, у квітні 2026 року на запитання, що є більшою загрозою для країни – воєнна агресія чи корупція в органах влади – 54% обрали корупцію (проти 39%, які обрали воєнну агресію) [2]. Можна дискутувати про адекватність такої оцінки співгромадян, але якщо суб’єктивно українці саме так бачать ситуацію, це може мати цілком практичні об’єктивні наслідки (які можуть не сподобатись багатьом).

Після 2022 року відносно найнижчі показники довіри були в грудні 2024 року – 52%. Проте на тлі тиску Президента США Д. Трампа у першій половині 2025 року ми спостерігали чергове «гуртування навколо прапора», коли до травня 2025 року рівень довіри зріс до 74%. Далі ефект почав потроху випаровуватися, а антикорупційні розслідування тільки цементують критичне ставлення до владної команди.

Нагадаємо, що перше «гуртування навколо прапору» навесні 2022 року дало приріст довіри до 90% і загалом трималося дуже довго (ще в кінці 2023 року 77% довіряли, тобто зниження було відносно незначним за півтора року). Друге «гуртування навколо прапору» навесні 2025 року досягло стелі в максимум 74% (тобто помітно нижче за рекордні показники 2022 року) і тривало вже лічені тижні. Тому на такому тлі важко (скоріше навіть нереалістично) очікувати ще одного значного і тривалого підвищення довіри (окрім як, можливо, у випадку значного покращення ситуації на фронті). Президент, його команда та радники повинні це усвідомлювати та враховувати, коли обмірковують свої політичні стратегічні плани.

Таким чином, українці зберігають довіру Президенту як лідеру країни під час жорстокої війни, але також очікують належних рішень і дій (особливо – для демонстрації боротьби з корупцією та адекватних кадрових призначень).

Разом з цим, ми маємо додати, що хоча корупція лишається важливою проблемою для України, але відсіч російській агресії є питанням виживання України і українців. Тому українська влада, антикорупційні органи та громадськість мають вийти на розумний баланс, який, з одного боку, дозволить здійснювати рішучу боротьбу з корупцією. А з іншого боку, це не буде дестабілізувати державні інституції і не буде ослаблювати їх перед викликами війни. І також формат інформування громадськості про розслідування має бути не пошуком хайпу та провокацією емоцій, оскільки це скоріше буде вести до деморалізації населення. Натомість наратив розслідувань має переконувати громадян, що боротьба з корупцією ведеться і є позитивні зрушення (а не формувати відчуття безнадійної корумпованості).

Тому передусім усі зазначені суб’єкти – влада, антикорупційні органи, громадськість – мають діяти як єдина злагоджена команда.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському? ЗАЧИТАТИ