КИЇВСЬКИЙ
МІЖНАРОДНИЙ
ІНСТИТУТ
СОЦІОЛОГІЇ
соціологічні та
маркетингові
дослідження
 
office@kiis.com.ua

ESC or click to close

Ставлення до припинення вогню за нинішньою лінією фронту: результати опитування, проведеного протягом 7 травня-3 червня 2026 року

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, куди за власною ініціативою додав запитання про припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2007 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2000 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,8%. Водночас в рамках опитування з питання припинення вогню за нинішньою лінією фронту проводився експеримент: респонденти були випадково розподілені на 4 підвибірки і кожній зачитувався окремий сценарій припинення вогню. На кожний з 4-х сценаріїв відповідало близько 500 респондентів. Похибка для такої вибірки становить 5.8%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

 

КМІС з травня 2022 року постійно відстежує суспільні настрої українців щодо готовності підтримати завершення війни в обмін на територіальні поступки. Водночас із зміною контексту та рамки дискусій (особливо на тлі «мирних перемовин») ми адаптуємо і тестуємо нові формулювання запитань, які би краще відображали поточні реалії. Так, наші експерименти показали, що формулювання «територіальні поступки» не є однозначним і ставлення до них залежить, що саме ми маємо на увазі: «заморожування» нинішньої лінії фронту, офіційне визнання окупованих територій частиною Росії чи передання під контроль Росії територій, які контролює Україна[1]. Якщо в першому випадку («заморожування») можна було бачити простір для дискусій, то в двох інших випадках більшість відкидають такі вимоги. Водночас це показує, що використання неоднозначного поняття «територіальні поступки» може стати частиною інформаційних маніпуляцій (якщо немає належного пояснення і інтерпретації).

Після початку публічних обговорень пропозиції виведення українських військ з Донеччини в обмін на гарантії безпеки від США і Європи, ми з січня почали ставили відповідне запитання. Причому ми переважно спостерігаємо стабільну ситуацію категоричного відкидання обміну Донеччини на гарантії безпеки більшістю українців (востаннє у квітні 2026 року категорично проти були 57%).

Зараз, у травні 2026 року, ми вирішили більш глибоко дослідити ставлення до припинення вогню за лінією фронту. Це питання лишається важливою складовою української мирної пропозиції, що, зокрема, підтверджується нещодавнім відкритим листом Президента В. Зеленського російському правителю В. Путіну.

 

Ставлення до припинення вогню за нинішньою лінією фронту

 

Для українців один із найбільш важливих факторів (можливо, навіть найбільш важливий) щодо будь-яких мирних домовленостей – формат гарантій безпеки, які унеможливлять повторне російське вторгнення і нову війну. Тому ми підготували 4 сценарії припинення вогню, і респонденту зачитувався лише 1 випадково обраний сценарій. Кожний сценарій передбачав припинення вогню саме на поточній лінії фронту і те, що Росія фактично зберігає контроль на окупованими територіями, проте – без офіційного визнання (оскільки, як ми бачили в наших опитування, це суттєва «червона лінія»). Водночас безпековий компонент відрізнявся:

  • Сценарій №1 – «Без гарантій безпеки». Бойові дії припиняються, але Україна не отримує ні гарантій безпеки, ні посиленого постачання грошей і зброї;
  • Сценарій №2 – «Символічна присутність Європейських військ». Тобто в Україні розміщуються війська країн Європи, але далеко від фронту і які не будуть брати участь у боях, якщо Росія знову нападе;
  • Сценарій №3 – «Свої сили + Ресурси союзників». Союзники надають Україні посилену підтримку грошима та зброєю: ракетами тощо;
  • Сценарій №4 – «Європейський щит». Війська країн Європи розміщуються поблизу лінії фронту і будуть брати участь у боях, якщо Росія знову нападе;

 

Отже, якщо Україна не отримає гарантій безпеки і не буде значного постачання грошей і зброї, то 61% категорично відкинуть таку пропозицію перемир’я за нинішньою лінією фронту. Готові будуть її схвалити – 32% (переважно неохоче).

 

Графік 1. Уявіть, будь ласка, що обговорюється варіант припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями без міжнародного визнання. Водночас…

Експеримент з розщепленою вибіркою (split-sample) – респонденту ставилося одне випадково обране запитання

 

Якщо ж в Україні далеко від фронту будуть розміщені війська країн Європи, які у разі повторного вторгнення не будуть брати участі в боях, то в такому випадку вже 42% готові будуть схвалити припинення вогню за лінією фронту. Категорично відкидають таку пропозицію 49%. Тобто цей варіант сприймається вже краще, ніж просто припинення вогню, але все ж опонентів – більше.

У випадку ж сценарію, коли гарантії безпеки будуть надані у формі постачання у великих обсягах грошей і зброї, то 53% будуть готові схвалити припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Категорично відкидають такий сценарій – 37%. У цьому випадку вже суттєво більше тих, хто готові схвалити такий варіант (ніж тих, хто категорично відкидає).

Найбільшою ж підтримкою користується варіант, згідно з яким в Україні близько до фронту розміщуються війська країн Європи, які в разі повторного вторгнення будуть відбивати напад. У такому разі 61% готові будуть схвалити припинення вогню за лінією фронту. Категорично відкидають – 33%.

 

Ставлення до припинення вогню за нинішньою лінією фронту у розрізі регіону проживання

 

У таблиці нижче результати наведені в регіональному розрізі. Як можна бачити, між регіонами України різниця доволі невелика (і майже у всіх випадках – у межах похибки). У будь-якому випадку зберігається та сама тенденція – у кожному регіоні більшість проти припинення вогню без гарантій безпеки (зокрема, на Сході – 57%, на Півдні – 56%).

Водночас у всіх регіонах (крім Заходу, де спостерігається паритет) більшість готові на варіант посиленої підтримки України грошима і зброєю. І у всіх регіонах більшість також згодні на варіант з європейськими силами поблизу лінії фронту з готовністю відбивати напад Росії (а варіант із символічною присутністю європейських військ має неоднозначне сприйняття).

 

Таблиця 1. Ставлення до припинення вогню за нинішньою лінією фронту у розрізі регіону проживання

% у стовпчику Захід[2] Центр Південь Схід
Україна не отримає гарантій безпеки, в Україні не будуть розміщені війська країн Європи і не буде значного постачання грошей і зброї.        
Можуть прийняти 30 31 33 36
Категорично проти 62 64 56 57
Важко сказати 8 5 11 6
В Україні далеко від фронту розміщуються війська країн Європи, які у разі повторного вторгнення не будуть брати участь у боях.        
Можуть прийняти 39 42 45 38
Категорично проти 53 49 47 43
Важко сказати 9 9 9 20
Україна у великих обсягах отримує гроші та всю зброю: ракети, ППО, літаки, танки тощо.        
Можуть прийняти 45 55 54 71
Категорично проти 45 32 37 28
Важко сказати 10 12 9 2
В Україні близько до фронту будуть розміщені війська країн Європи, які у разі повторного вторгнення будуть відбивати напад.        
Можуть прийняти 61 65 55 58
Категорично проти 34 29 38 37
Важко сказати 5 6 7 5

 

 

 


А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Наше опитування черговий раз засвідчує, що українці відкриті до конструктивного діалогу для завершення війни і навіть готові на важкі територіальні поступки. Єдина сторона, яка зриває досягнення миру і яка несе повну відповідальність за продовження руйнувань і смерті (зокрема, і на своїй території) – Росія.

Водночас, по-перше, українці не є простаками, які готові за «солодкі обіцянки» погодитися на будь-що. Гіркий досвід відмови від ядерної зброї в обмін на порожні обіцянки Будапештського меморандуму довів, що навіть найсильніші держави світу, як виявилося, порушують свої зобов’язання. Мінські домовленості навчили, що просто припинення вогню без надійних гарантій безпеки буде лише тимчасовим перемир’ям до наступного російського наступу, оскільки мета Росії не змінилася – знищення України та української нації (про що ще раз нагадав російський диктатор на Петербурзькому міжнародному економічному форумі), коли говорив про «денацифікацію» України). Тому українці абсолютно справедливо зазначають, що припинення вогню має відбутися разом із гарантіями безпеки.

При цьому ми бачимо прагматизм у міркуваннях українців. Так, європейські війська біля фронту – найбільш надійний варіант. Проте враховуючи, що він є малореалістичним, більшість готові прийняти варіант, коли Україна отримає посилене фінансування і зброю. Українці готові самі боротися і вмирати за свою країну – тільки тоді забезпечте фінансування і зброю.

По-друге, ми бачимо певну впевненість українців у собі і своїх силах, ми бачимо стійкість і волю продовжувати опір далі, через що очікується, що результатом домовленостей має бути саме компроміс. А не виконання всіх російських вимог, тільки в більш прийнятній (особливо для деяких Західних ентузіастів) обгортці. Тобто якщо українці погоджуються на важкі поступки (фактичний контроль Росії над українськими територіями без офіційного визнання – це вже величезна, дуже важка поступка, що чомусь не завжди розуміється Західними партнерами), то і Росія має відкотити свої вимоги. Проте це якраз і демонструє, що Росія досі нездатна бачити в Україні суб’єкта.

Українці хочуть миру, українці – відкриті до перемовин та болючих компромісів. Проте українці категорично відкидають капітуляцію та мир «на будь-яких умовах». Тиснути потрібно не на Україну, а на Росію. Боротьба продовжується і українці рішуче налаштовані на успіх.

 

 


Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

 

Уявіть, будь ласка, що обговорюється варіант припинення вогню за нинішньою лінією фронту. Росія зберігає контроль над усіма окупованими територіями без міжнародного визнання.

ВИПАДКОВО ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ:

А – Водночас Україна у великих обсягах отримує гроші та всю зброю: ракети, ППО, літаки, танки тощо

В – Водночас в Україні далеко від фронту розміщуються війська країн Європи, які у разі повторного вторгнення не будуть брати участь у боях.

С – Водночас в Україні близько до фронту будуть розміщені війська країн Європи, які у разі повторного вторгнення будуть відбивати напад.

D – При цьому Україна не отримає гарантій безпеки, в Україні не будуть розміщені війська країн Європи і не буде значного постачання грошей і зброї.

Ви… ЗАЧИТАТИ

1 Легко погодитесь на цей варіант
2 Це буде важкий варіант, але загалом прийнятний
3 Цей варіант зовсім неприйнятний
4 ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)
5 ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)

 



[1] Думки і погляди українців щодо питань війни і миру: грудень 2025 року // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1572&page=7

[2] Склад макрорегіонів такий: Захід – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ; Південь – Дніпропетровська, Запорізька області, Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Схід – Донецька і Харківська області (формально до складу макрорегіону також включена Луганська область, але через майже повну окупації ніхто з респондентів зараз там не проживає, хоча є респонденти, які до 2022 року проживали в цій області).


8.6.2026
ФІЛЬТР ЗА ДАТОЮ
Рік:
Місяць: