Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

 

Упродовж 16-31 липня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Опитування здійснювалося мішаним методом (mixed-mode): половину респондентів було опитано методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI), половину – методом особистих (face-to-face) інтерв’ю з використанням планшетів.

Телефонні інтерв’ю проводилися на основі бази випадково згенерованих мобільних номерів. Далі інтерв’юери дзвонили на мобільні номери і пропонували громадянам участь в опитуванні (якщо на момент інтерв’ю вони проживали на підконтрольній Україні території і їм виповнилося 18 років). Додаткові квоти не застосовувалися, а остаточний масив був статистично зважений.

Особисті інтерв’ю проводилися на основі стратифікованої триступеневої випадкової вибірки з квотним відбором на останньому ступені. Вибірка розроблювалася лише для підконтрольних Уряду України територій. Спочатку вибірка стратифікувалася за областю і міською / сільською територією (поділ на міську / сільську територію здійснювався на основі усередненої за результатами телефонних опитувань КМІС у 2026 році (на основі випадкової вибірки) частки громадян, які повідомляли, що проживають у селі). Далі на першому ступені в межах страти випадково відбиралися виборчі дільниці (всього було відібрано 90 виборчих дільниць у 54 різних населених пунктах). На другому ступені в межах дільниці відбиралася стартова адреса, а на третьому ступені – відбиралися громадяни відповідно до статевовікового завдання. Остаточний масив також зважувався, щоб бути повністю еквівалентним за цими вимірами до масиву телефонних інтерв’ю.

В обох опитуваннях обсяг запланованої вибірки становив 900 респондентів, з яких 300 припадали на м. Київ. Для проведення аналізу «вага» м. Києва приводилася у відповідність до статистики під час статистичного зважування кожного з масивів.

Загалом у межах дослідження було проведено 1808 інтерв’ю, з яких 905 – телефонні інтерв’ю (зокрема, 305 – з тими, хто зараз мешкає у м. Києві), 903 – особисті інтерв’ю (зокрема, 302 – з тими, хто зараз мешкає у м. Києві).

Формально для звичайних обставин статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і з дизайн-ефектом 1.3 та з урахуванням структури вибірки з додатковими інтерв’ю в м. Київ) не перевищує 3.5% для вибірки обсягом 1808 респондентів (повна вибірка) та 4.9% для вибірки обсягом близько 900 респондентів (окремо телефонні інтерв’ю та окремі особисті інтерв’ю).

За умов війни, крім зазначеної формальної похибки, додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

У додатку можна ознайомитися із результатами окремо для телефонних інтерв’ю, окремо – для особистих інтерв’ю.

Також зазначимо, що у пресрелізі розрахунки округлені до цілих значень. В окремих випадках сума % може не сходитися у рівно 100% через округлення (те саме стосується розрахунку балансу довіри-недовіри).

 

Хто переможе у війні

 Абсолютна більшість українців – 82% – вважають, що у війні в результаті переможе саме Україна, проте з них повністю переконані в цьому – 59% (решта 23% скоріше вважають, що Україна переможе). Лише 3% вважають, що переможе Росія, а ще 16% не змогли визначитися із своєю думкою.

У лютому 2024 року за результатами опитування КМІС 89% вірили в перемогу і з них повністю вірили – 60% [1].  

 

Графік 1. Як Ви відчуваєте, у війні в результаті переможе Україна чи Росія?

 

На чию користь складається ситуація на полі бою

 Лише 7% вважають, що ситуація на полі бою складається на користь Росії. Натомість 39% вважають, що перевагу має саме Україна.

Водночас більше половини українців або вважають, що жодна із сторін не має переваги (32%), або не змогли визначитися із своєю відповіддю (22%).

У лютому 2024 року, коли ми ставили аналогічне запитання, 15% вважали, що ситуація складається на користь Росії, 24% – на користь України. Ще 47% відповіли, що жодна зі сторін не має переваги (і 14% не визначилися [2]).

 

Графік 2. А якщо оцінювати поточну ситуацію на полі бою в ці тижні, то на Вашу думку вона складається на користь… 

Очікування, коли може завершитися війна

 Лише 22% українців очікують на завершення війни хоча б до кінця поточного 2026 року. Ще 13% говорять про першу половину 2027 року, а 39% вважають, що війна завершиться у другій половині 2027 року чи пізніше. Крім цього, істотна частка (26%) не змогла відповісти на запитання (що додає до того, що лише меншість мають очікування завершення війни найближчим часом).

 

Графік 3. На Вашу думку, коли може завершитися війна?

 

 

Рівень оптимізму щодо майбутнього України

 Більшість українців (63%) лишаються оптимістами і вважають, що через 10 років Україна буде членом ЄС з процвітаючою економікою. Разом з цим майже кожен четвертий (23%) має песимістичні погляди і скоріше бачить країну зруйнованою. Ще 14% мають невизначені погляди з цього питання.

Востаннє КМІС ставив це запитання у квітні 2026 року, і тоді 63% були оптимістами, а 25% – песимістами [3].

 

Графік 4. А яким Ви бачите майбутнє України через 10 років?

 

Довіра до публічних діячів

 Під час опитування ми зачитували респондентам імена десяти публічних осіб, а також коротку інформацію про них. Нижче на графіку 5 наведені результати, скільки їм у цілому довіряють і скільки – не довіряють. Водночас на наступному графіку наведена деталізація, де вказано частки «повністю» і «скоріше» довіряю / не довіряю.

Отже, найвищі показники довіри мають В. Залужний (66% довіряють, 24% не довіряють, баланс – +42%), М. Федоров (63% довіряють, 16% не довіряють, баланс – +46%) і К. Буданов (61% довіряють, 22% не довіряють, баланс – +39%).

В. Зеленському довіряють 56%, не довіряють – 38%, баланс – +18%.

Далі йдуть І. Терехов (47% довіряють, 19% не довіряють, баланс – +29%) і А. Білецький (37% довіряють, 13% не довіряють, баланс – +24%). Причому в обох випадках багато хто їх не знає (23% не знають І. Терехова, а 40% не знають А. Білецького).

 

Графік 5. Я буду зачитувати їх прізвища, а Ви скажіть, наскільки Ви їм довіряєте?

Упорядковано за % тих, хто довіряє

Інші діячі мають гірші показники довіри і, зокрема, їх баланс від’ємний (тобто їм не довіряють більше, ніж довіряють) (С. Притула, Д. Разумков, О. Гончаренко і П. Порошенко). Відносно найнижча довіра у цьому переліку – до П. Порошенка, якому довіряють 20%, не довіряють – 76% (баланс – -56%).

На графіку нижче довіра наведена з деталізацією «повністю» і «скоріше» довіряють / не довіряють. Важливо зазначити, що у випадку всіх топ-діячів близько половини (або навіть меншість) тих, хто їм довіряє – це ті, хто «скоріше» довіряють, а не «повністю». У цьому контексті нагадаємо, що, наприклад, ті, хто «повністю» довіряють В. Зеленському, переважно хочуть бачити його Президентом і після війни. А от ті, хто «скоріше» йому довіряють – переважно хочуть бачити когось іншого Президентом після війни [4].

 

Графік 6. Я буду зачитувати їх прізвища, а Ви скажіть, наскільки Ви їм довіряєте? (деталізація)

Упорядковано за % тих, хто довіряє

 

Востаннє ми запитання про довіру публічним особам (не тільки В. Зеленському, а і іншим людям разом із їх «описом») ставили у травні 2026 року [5]. Водночас тоді опитування проводилося лише методом телефонних інтерв’ю. Враховуючи особливості впливу методу (див. Додаток 2, наприклад, серед респондентів, опитаних методом особистих інтерв’ю вища частка тих, хто має невизначене ставлення до публічних осіб при подібному рівні впізнаваності), доцільно порівнювати результати травня 2026 року і поточними результатами, отриманими методом телефонних інтерв’ю. Якщо зробити таке порівняння, то єдина суттєва (в абсолютному вимірі) зміна – суттєвий ріст довіри М. Федорову.  

 

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 

Українці попри всі виклики сьогодення лишаються оптимістами та вірять і в щасливе майбутнє України через 10 років як процвітаючої країни-члена ЄС, і в перемогу у війні. При цьому у випадку перемоги у війні треба зробити застереження, що у різних людей є різне бачення, що саме вважати перемогою. Для когось це розпад Росії, для інших – визволення всіх окупованих територій. Водночас і збереження суверенітету і незалежності з надійними гарантіями безпеки та перспективами соціально-економічної відбудови для значної частини українців буде значним успіхом (якщо не перемогою).

У будь-якому випадку зараз ми маємо ситуацію, коли, з одного боку, об’єктивно є психологічне виснаження населення. Так, у березні 2026 року в опитуванні КМІС для NDI 65% повідомили про погіршення їх психічного здоров’я [6]. З іншого боку, суб’єктивно українці зберігають віру в те, що зрештою перебіг війни буде на користь України. Тобто суспільство зберігає морально-психологічну стійкість, що є дуже важливим для продовження опору агресору.

При цьому у питаннях внутрішньої політики ми бачимо запит на нових лідерів. Наразі є консенсус, що зараз проведення виборів є неможливим і вибори мають бути після завершення війни. Проте аналіз довіри до публічних осіб показує високу довіру (і, скоріше за все, високі очікування) до таких нових лідерів, як М. Федоров, В. Залужний, К. Буданов. Крім них, високі показники мають І. Терехов і А. Білецький.

В. Зеленський також зберігає високі показники довіри, але наші інші опитування показують, що більшість бажає, щоб після війни хтось інший обійняв посаду Президента. Тобто наразі він має достатню довіру, щоб лишатися легітимним для української громадськості головою держави, але це не скасовує бажання оновлення політичних еліт у мирний період.

 

 

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети і розподіл за регіонами

 

 

Як Ви відчуваєте, у війні в результаті переможе Україна чи Росія?

 

А якщо оцінювати поточну ситуацію на полі бою в ці тижні, то на Вашу думку вона складається на користь…?

 

На вашу думку, коли може завершитися війна?

 

А яким Ви бачите майбутнє України через 10 років? 

 

 

Тепер ми хотіли б дізнатися Ваше ставлення до окремих українських публічних діячів. Я буду зачитувати їх прізвища, а Ви скажіть, наскільки Ви їм довіряєте. Для оцінки довіри використовуйте шкалу «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте». Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть.

 

1. Білецький Андрій – командувач Третього армійського корпусу

 

2. Буданов Кирило – голова Офісу Президента, колишній голова розвідки

 

3. Гончаренко Олексій – народний депутат

 

4. Залужний Валерій – посол у Великій Британії, колишній Головнокомандувач ЗСУ

 

5. Зеленський Володимир – Президент

 

6. Порошенко Петро – колишній Президент

 

7. Притула Сергій – громадський діяч

 

8. Разумков Дмитро – народний депутат, колишній голова Верховної Ради

 

9. Терехов Ігор – мер Харкова

 

10. Федоров Михайло – міністр оборони, раніше – міністр цифрової трансформації та ініціатор Дії

 

Додаток 2. Порівняння результатів залежно від використаного методу опитування

Як Ви відчуваєте, у війні в результаті переможе Україна чи Росія?

 

А якщо оцінювати поточну ситуацію на полі бою в ці тижні, то на Вашу думку вона складається на користь…?

 

На вашу думку, коли може завершитися війна?

 

А яким Ви бачите майбутнє України через 10 років? 

 

Тепер ми хотіли б дізнатися Ваше ставлення до окремих українських публічних діячів. Я буду зачитувати їх прізвища, а Ви скажіть, наскільки Ви їм довіряєте. Для оцінки довіри використовуйте шкалу «зовсім не довіряєте», «скоріше не довіряє», «скоріше довіряєте» чи «повністю довіряєте». Якщо Ви не знаєте його чи її, так і скажіть.

 

1. Білецький Андрій – командувач Третього армійського корпусу

 

2. Буданов Кирило – голова Офісу Президента, колишній голова розвідки

 

3. Гончаренко Олексій – народний депутат

 

4. Залужний Валерій – посол у Великій Британії, колишній Головнокомандувач ЗСУ

 

5. Зеленський Володимир – Президент

 

6. Порошенко Петро – колишній Президент

 

7. Притула Сергій – громадський діяч

8. Разумков Дмитро – народний депутат, колишній голова Верховної Ради

 

9. Терехов Ігор – мер Харкова

 

10. Федоров Михайло – міністр оборони, раніше – міністр цифрової трансформації та ініціатор Дії

[1] Сприйняття перебігу війни Росії проти України через майже два роки широкомасштабного вторгнення // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1372&page=1&fbclid=IwA...JNUVYOqw 
[2] Там же.
[3] Рівень оптимізму, необхідність непопулярних рішень для отримання Західного фінансування, сприйняття загроз: результати опитування, проведеного 20-27 квітня 2026 року // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1611 
[4] Динаміка довіри Президенту В. Зеленському: результати опитування, проведеного 20-27 квітня 2026 року // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1610&page=1 
[5] Довіра Президенту В. Зеленському і іншим публічним особам: результати опитування, проведеного 7 травня-3 червня 2026 року // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1616&page=1
[6]  Україна і її демократія на п’ятому році повномасштабної війни // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1625&page=1
[7] Склад макрорегіонів такий: Захід – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; м. Київ – лише м. Київ (без області); Центр / Північ – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області; Південь – Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Нижнє Подніпров’я – Дніпропетровська, Запорізька області; Схід – Донецька і Харківська області (формально до складу макрорегіону також включена Луганська область, але через майже повну окупації ніхто з респондентів зараз там не проживає, хоча є респонденти, які до 2022 року проживали в цій області)