Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1025 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% - для показників, близьких до 10%, 1,5% - для показників, близьких до 5%

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС понад 20 років ставить українцям запитання «Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?». Востаннє ми ставили його у грудні 2021 року, за 2 місяці до повномасштабного російського вторгнення. Тоді, у грудні 2021 року, 71% українців вважали себе щасливими, а 15%, навпаки, не вважали себе такими.

Зараз, попри понад пів року повномасштабної війни, показники практично не змінилися. Станом на вересень 2022 року 68% українців вважали себе щасливими, не вважали себе щасливими – 13%.

Графік 1. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

У Таблиці 1 дані наведені в динаміці для окремих соціально-демографічних категорій населення. Як і раніше, зберігається тенденція, що більш щасливі молодші і заможніші респонденти. Також зараз ми бачимо, що із Заходу до Сходу знижується частка тих, хто щасливий (хоча навіть серед респондентів, які до 24 лютого 2022 року жили на Сході, більшість вважають себе щасливими).

Порівняно з груднем 2021 року хоча і має місце переважно зниження частки щасливих, але в абсолютному вимірі зниження переважно незначне. Найбільш помітним є зниження частки щасливих респондентів на Сході з 69% до 59%.

Таблиця 1. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Може виникнути думка, що наразі, коли триває війна, неактуально запитувати людей, наскільки вони є щасливими. Утім, на нашу думку, самооцінка щастя є одним із важливих суспільних індикаторів самопочуття населення і непрямим індикатором «міцності» на тлі складного воєнного періоду. Раніше наші опитування показували стримано-оптимістичні оцінки поточної ситуації в країні, оптимістичний погляд на майбутнє України, а також небажання емігрувати з України.

Вимір щастя є більш особистим для людей. Принципово важливо, що показник практично не змінився і в цілому, і серед окремих категорій населення. Навіть серед внутрішньо переміщених осіб ми бачимо, що більшість вважають себе щасливими. Це є ще одним свідченням єдності та міцності українців у відсічі ворогу.

В. Паніотто, коментарі до результатів опитування:

Результати нашого дослідження виглядають несподіваними.  Як люди можуть бути щасливими, коли йде жахлива війна?    Є декілька міркувань з цього приводу.

По-перше, механізм формування щастя не є  простим і лінійним.  Наприклад, зростання достатку не завжди призводить до зростання рівня щастя. В США з 1985 до 2005 реальний дохід населення  зріс вдвічі, а рівень щастя не змінився. Справа в тому, що умовно рівень щастя можна представити як дріб, у чисельнику якого є  рівень досягнень в широкому сенсі (рівень матеріальної забезпеченості, творча робота, кохана людина тощо), а у знаменнику рівень посягань (наприклад, який рівень матеріальної забезпеченості людина вважає достатнім).  Сам же рівень посягань формується в залежності від рівня досягнень референтної групи респондента.  Як писав американський дослідник щастя Р. Лейард  люди не стають щасливішими, коли багатшим стає все їхнє суспільство, люди стають щасливішими, коли стають більш багатими, ніж їхні сусіди.  В умовах війни, коли страждають мільйони людей, рівень посягань (знаменник формули щастя) значно знижується, і це компенсує негоразди, які переживають люди.  Зрозуміло, що ті, хто знаходиться у зоні бойових дій, стають нещасними, але вони складають лише декілька відсотків.

По-друге, на рівень щастя впливають багато факторів, наприклад,  поведінка дітей, інтимні стосунки, стосунки з друзями тощо.   І хоча матеріальні умови життя значно погіршилися і багато людей потерпають від розлуки зі своїми сім’ями, але є фактори, що підвищують рівень щастя.  Значно зросла згуртованість нашого суспільства, зменшилися регіональні розбіжності, зросла цінність держави для населення України, зросла взаємопідтримка, покращився соціально-психологічний клімат.  Все це підвищує рівень щастя українців.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною? (% серед усіх респондентів)

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. У вересні у звіті ООН зазначалося про 7.4 млн українців-біженців. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 13-15% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. За нашими поточними оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.